«Слово і Діло» продовжує знайомити своїх читачів з обіцянками політиків, озвученими цієї ж пори протягом трьох років: аналізуючи те, що було обіцяно й виконано в цей самий період рік, два, або навіть три тому, нерідко можна відстежити тенденцію: є обіцянки, що повторюються різними чи тими самими політиками, є такі, що є логічним продовженням або наслідком попередніх.
Цього разу пропонуємо до вашої уваги огляд зобов’язань вітчизняних політиків за січень 2014, 2015 та 2016 років.
Три роки тому цього місяця в Києві та у всій Україні саме тривали події Революції Гідності: захоплення держаних адміністрацій, перші спроби розгонів і, власне, перша кров. Саме тому січень 2014-го разюче відрізняється від січня 2015-го та 2016-го. Хоча й два останніх роки, на жаль, не були спокійними для нашої країни.
Січень 2014-го: агонія режиму Януковича та бруківка Порошенка
Увесь цей місяць пройшов для української столиці під знаком протестів: саме Київ був епіцентром Революції Гідності. Саме тоді Віктор Янукович під тиском громадськості таки дав обіцянку переформатувати уряд. Прозвучала вона 24 січня, а виконана мала би бути після 28 січня, коли було ухвалене відповідне рішення парламенту. Однак Рада рішення про відставку уряду проголосувала, але Янукович кадрових змін так і не провів. Виконувачем обов’язків прем’єр-міністра став колишній віце-прем’єр Сергій Арбузов, а більшість керівників відомств так і залишилися на своїх місцях, хоча й із приставкою «в. о.».
Того ж дня, 24 січня, тодішній міністр внутрішніх справ України Віталій Захарченко запевнив, що правоохоронці не будуть переслідувати мітингувальників, що брали участь в акціях на вул. Грушевського в столиці. Однак за фактом затримані під час заворушень там залишалися під вартою й після звільнення Захарченка, тож обіцянка виконана не була.