На розтяжці: Між старою і новою системами

 

/data/blog/122134/48850b54213e0300f79183fcdc5425ec.jpg

 

Нещодавно співзасновник громадянської платформи «Нова країна» Валерій Пекар поділився думкою, що українська державність – це не прапор, тризуб чи славень. Це насамперед державні інституції, спроможні виконувати свої функції. А сьогодні, будьмо відвертими, в Україні більшість держустанов мають із цим завданням серйозні проблеми.

 

Після Революції гідності в нашій державі почався період реформ. А українці, здається, й досі ніби чекають на дощ після довготривалої засухи: реформи наче впроваджують, а результату не видно. Ба більше, з кожним днем ми стаємо все беззахиснішими. Безпека українців, як то кажуть, у Божих руках. Хто голосно кричить і грізно стукає кулаком по столу, той вибиває пільги та допомоги, хто носить хабарі суддям, той виграє справи, а хто має зброю – у того взагалі суперсила. І в цій схемі криється велика небезпека для тих, хто шукає захисту в законах та хоче побудувати правову державу. Зараз українські держустанови можна поділити на 2 типи: вони або зруйновані, або мають особливий статус «ми реформуємося».

 

Де раціональне зерно, важко зрозуміти. Чи то ми втрачаємо державу, чи то Президент і його команда – це як безжальні, але професійні хірурги, що втілюють болючі реформи, і треба лиш набратися терпіння і достойно пережити часи змін?

 

Загалом, чи не увесь світ зараз потерпає від нестабільності. На нещодавньому Форумі видавців у Львові британський нейрохірург Генрі Марш сказав: «Єдине, у чому можна бути певним щодо майбутнього, це те, що ми не можемо бути певними в ньому».

 

В Україні вже рідко хтось говорить простабільність, мало хто складає плани на далеке майбутнє, люди звикли до постійних змін. Міняються уряди, депутати та вивіски на державних установах, змінюється і життя пересічних людей, та, на жаль, не в кращу сторону.

 

Протест як тренд

Зневіра та розчарування охопили український народ, усе менше людей сподівається на краще, вперто йде вперед і виборює зміни. Громадський тиск та публічне висвітлення – тут найсильніші інструменти боротьби. Під тиском громадськості приймають найважливіші закони України в час неоголошеної війни та постійного протистояння. Державні інституції – наче старі трухляві дерева, що вже не приносять жодних плодів, та ще стоять, бо живляться із землі. А в той час, коли волонтери допомагають армії, громадські активісти виборюють зміни, журналісти ведуть розслідування, працівники прокуратури, судді, міліція ходять на роботу та отримують заробітну плату, користуються пільгами, ведуть активне світське життя, їздять на відпочинок та влаштовують добре життя своїм дітям. Роботу свою вони якщо і роблять, то вкрай незадовільно. І на зарплату більшість давно уже не живе. Такий запущений «сад» ми отримали у спадок від системи Януковича та Кучми. На фоні безвладдя держава оповита постійною критикою, корупцією та наймоднішим хештегом у соціальних мережах – #зрада.

 

Так, критика і корупція – це трендові теми, котрі беруть собі на озброєння всі політичні партії. Кожен кандидат від Києва до маленького українського села перед виборами оголошує війну корупціонерам, безжально критикує своїх попередників і опонентів, та дарма.

 

Перемагають домовленості

Ми живемо в час, коли нарешті почали реформувати одні з найважливіших інституцій держави – правоохоронні органи та суди. Найбільш резонансні розслідування тут проводить прокуратура. Власне, в ній самій відбулися численні кадрові зміни. Генпрокурор Юрій Луценко оголосив діяльність ГПУ під лозунгом «Ловити велику рибу», себто пообіцяв садити найбільш впливових корупціонерів України. Скандальні затримання, активна стрічка у Фейсбуці, потужна інформаційна кампанія – здається, от-от – і злочинці будуть покарані.

 

Та все не так просто, адже після реформи прокуратуру позбавили багатьох функцій. Чимало звернень вона скеровує у міліцію, котра також у стані реформи, працівники МВС проходять через атестації, переатестації, йдуть у суди і всіма силами прагнуть вберегти своє «тепле» робоче місце. Кількісно прокуратура порушує дуже багато справ, та на якості це поки не відбивається. Адже досягнути результату можна тільки пройшовши суди. Довіра до слуг закону знівельована. Реформування системи правосуддя є найболючішою темою сьогодення. Шквал дискусій, але мізер конструктиву. Ніхто не розуміє, як примусити жерців Феміди судити за законом, а не за сумою хабара. Який міжнародний досвід варто імпортувати, щоб досягти успіху? З проблемою втілення судової реформи в свій час стикнулося дуже багато країн. Приміром, Сінгапур, який часто ставлять за приклад як країну успішних реформ, 30 років після отримання незалежності не мав власного Верховного суду, а користувався послугами Королівського суду в Лондоні. Грузинський реформатор Каха Бендукідзе, приміром, зазначав, що нам варто запросити суддів з інших держав. До прикладу, з Канади, де багато правників-вихідців з України. А у книжці «Ґудбай, імперіє», він переконував, що варто втілювати реформу не по всій території країни, а обирати спочатку певну точку (Free Sity). Та це все розмови і дискусії, зараз Кахи уже немає серед живих.

 

Реформи можуть відбуватися роками, а прості люди втомилися голодувати. Вони хочуть правди і справедливості – а це місія суддів. Коли будуть винесені вердикти найбільшим корупціонерам держави – питання риторичне. Всі правоохоронні органи і навіть судова гілка влади заполітизовані. Тому поки що працюють за старою схемою...

 

Боротьба заради боротьби

Збоку уся ця постійна колотнеча – ніби боротьба заради боротьби. Хтось на ній відвойовує людську довіру, будує свій рейтинг, але результат від цього не змінюється. Правду знайти дуже важко.

 

Механізм оживлення, оновлення старих інституцій держави, зокрема і прокуратури, – досить неефективний і потребує багато часу. Практика створювати з нуля, як це відбулося з патрульною поліцією, більш дієва. Чому на місці прокуратури не запрацювало на повну силу НАБУ – зрозуміло, бо стара система включила інстинкт самозбереження, і як наслідок маємо постійне протистояння двох структур: старої – прокуратура та нової – НАБУ. Та навіть те, що НАБУ існує і працює в постійному протистоянні з прокуратурою, – добре, бо в цій боротьбі ті, хто не хоче працювати, все одно змушені. Наразі прокурорська боротьба направлена на колишніх соратників Януковича, а своїх однопартійців Луценко не помічає. І хтозна, чи дійде до них черга взагалі. Політичне побратимство не дозволить ткнути пальцем на свого колегу по партії. Бо тоді і самому прийдеться здаватися. А тим часом родина Луценків – одна з найвпливовіших в Україні, а політична кар’єра дружини пішла вгору – вона стала заступником голови фракції БПП у Верховній раді. Ймовірно завдяки посаді чоловіка.

 

Зі старої системи

З 16 липня Івано-Франківська обласна прокуратура також має нового прокурора, ним став земляк Юрія Луценка Стратюк Олександр Миколайович. «Очищення» за місяць, бажання зловити «велику рибину» та народний інтерес – ось головні завдання нової прокуратури. «Через місяць я чекаю на очищення прокуратури. Бізнесу там не має бути», – сказав Юрій Луценко.

 

Завдання ніби прості, та виконувати їх не так легко. Загалом, пан Стратюк має великий прокурорський досвід, працював на різних посадах і в різних областях. Особливо відзначився, коли був міським прокурором у м. Ужгород. Там Олександр Миколайович фактично оголосив відкриту війну міській владі й тодішньому меру. Боротьба за землі, комунальні підприємства була основною у прокурорській діяльності. Однак подейкують, що за цими діями стояли інтереси Віктора Балоги. Слід зазначити, що в той час обласним прокурором Закарпатської області був Юрій Бендз, кум олігарха Балоги.

 

Якщо прокурор Стратюк імплементує закарпатський досвід у Франківську, то це буде великим успіхом для громади міста. Адже роками у Станіславові за безцінь роздаються муніципальні землі під забудови і лобіюються політичні інтереси. У комунальній сфері теж не все гладенько. Більшість комунальних підприємств збиткові, деякі доведені до банкрутства. Загалом ця сфера – сейф для збагачення міських депутатів та наближених до місцевої влади бізнесменів. Тому роботи – непочатий край. Статки Стратюка вражаюче скромні, що дозволяє задуматися: чи не приховує він їх часом?

 

Найважливіше зараз, щоби Стратюк не повторив тактику прокурорської діяльності своїх попередників, коли більшість будівельних та земельних питань вирішували через дарування кількох квартир від забудовників. Або коли справи щодо вирубки лісів і вивезення гравію просто вирішувалися за відсоток відкату для відповідних працівників прокуратури.

 

Чотири місяці діяльності нового прокурора поки не є особливо плідними, якщо не рахувати резонансної справи затримання керівника регіонального управління Фонду державного майна України. Щодо лісів, то тут особливе затишшя, цікаво, чи то схеми дуже добре продумані, чи то ноги у теми ростуть аж із Києва. Певні кроки зроблені у справах щодо вивезення гравію та нищення прикарпатських річок, відкриті кримінальні провадження, але тут неабияк потрудилися громадські активісти й журналісти, котрі це питання тримають на постійному контролі. Щодо очищення самої прокуратури, то особливих змін у нашій області, на жаль, не видно.

 

Старі й особливо стійкі кадри, що пережили дві революції, потім люстрацію, переживуть і теперішню прокурорську чистку. Все пройде повз їхні комфортні кабінети. Вони мали час зачистити свої статки, записати багатства на надійних родичів та вірних друзів. Всі стали дуже бідними, скромними, і тільки порушення їхнього спокою часто нервує загартованих прокурорів. Бо завжди хтось із впертих активістів може сидіти в кущах і фіксувати на телефон фрагменти прокурорського життя.

 

На фоні такого болота і постійного реваншу старої системи важливо вберегти ті зміни, що вже відбулися. Отож будьмо пильні і борімося за правову державу.

 

Наталія Сербин, журнал МІСТО


16.12.2016 Наталія Сербин 1238 0
Коментарі (0)

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

637
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1857 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1117 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

541
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6892 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11365 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

321

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1056

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1100

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1096
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

266
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1068
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

835
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

729
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

652
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2937
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4424
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18427
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

296
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

341
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

651
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

756