У Львові в палаці Потоцьких письменнику Тарасу Прохаськові вручили срібний орден "За інтелектуальну відвагу" (фото+відео)

 

 

 

Сьогодні, 10 грудня, у Львові відбулася церемонія вручення орденів “За інтелектуальну відвагу”. Захід пройшов у палаці Потоцьких в Золотій залі.

 

Цього року кавалерами ордену стали польська журналістка, відома своїми статтями і книгами присвяченими Україні та українсько-польським стосункам Іза Хруслінська й сучасний український письменник, журналіст, один із представників станіславського феномену Тарас Прохасько, пише Фіртка.

 

Варто зауважити, що орден «За інтелектуальну відвагу» — це срібний орден, який щорічно вручається Капітулою незалежного культурологічного часопису «Ї».

 

На сьогодні такі нагороди отримали 35 осіб.

 

Тарас Прохасько не перший прикарпатець, який отримав орден «За інтелектуальну відвагу», у 2013 році цієї нагороди удостоєна співачка Руслана Лижичко, батько якої родом із села Рогатинського району, Івано-Франківської області. 

 

Минулого року кавалерами ордена "За інтелектуальну відвагу" стали: режисер Влад Троїцький та художник Тіберій Сільваші.

 

Кавалери ордену "За інтелектуальну відвагу":

2001 рік
Борис Тарасюк, дипломат, екс-міністр закордонних справ України
Наталя Яковенко, історик, доктор історичних наук, професор НУ «Києво-Могиянська академія»
2002 рік
Емма Андієвська, письменниця, малярка. Нагороджена за «послідовність, невтомність та значний внесок у модернізацію української культури»
Мирослав Попович, філософ, доктор філософських наук, академік НАН України. Нагороджений за «значний внесок у поглиблення і розвиток європейськості української політичної та філософської думки»
2003 рік
В'ячеслав Брюховецький, літературознавець, професор НУ «Києво-Могиянська академія», президент Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Роман Віктюк, театральний актор, режисер
2004 рік
Мирослав Маринович, релігієзнавець, директор Інституту релігії та суспільства Українського католицького університету. Нагороджений за «несхибність інтелектуальної та духовної постави, за чесність життєвої дороги, за гідний взірець високого духу і чину для молоді»
Григорій Грабович, літературознавець, професор Гарвардського університету. Нагороджений за «свідоме і наполегливе впроваджування модерних і вільних від будь-якої гіпокризії способів трактувати українську культуру та її чільних постатей», за «мужність і незворушність щодо незрідка неприхильного і закостенілого сприйняття», за «створення взірцевого часопису культурної і суспільної критики, що вирішальним чином прилучився до витворення релевантних і неупереджених дискурсів»
Валентин Сильвестров, композитор.
2005 рік
Анджей Нікодемович, композитор, професор Люблінського Католицького Університету. Нагороджений за «створення видатної музичної школи сучасности, мужність духа, цілість життєвої постави», за «плекання тяглости львівських музичних традицій попри і наперекір катастрофам ХХ століття»
Борис Ґудзяк, професор, отець-ректор Українського католицького університету. Нагороджений за «натхненну моральну поставу», за «подиву гідну самопосвяту», за «інтелектуальний внесок у богословіє», за «створення одного з провідних українських осередків вільної думки і вільного духу, незамінної громадянської і академічної інституції – Українського Католицького університету у Львові»
Павло Чучка, мовознавець, кандидат філологічних наук. Нагороджений за «усвідомлення глибинного зв’язку між правдивим гумором і правдивою мужністю, відважну громадянську поставу», за «творення неповторного теплого і милого нам галичанам образу українського Закарпаття»
2006 рік
Євген Захаров. Нагороджений за «послідовну і несхибну мужність в обороні прав людини і громадянина»
Роман Петрук. Нагороджений за «створення унікальних пластичних образів - втілення величі людського духу»
Богдан Осадчук, історик, політолог, публіцист
2007 рік
Мустафа Джемілєвнародний депутат України, голова Меджлісу кримськотатарського народу. Нагороджений за «наполегливу, послідовну, несхибну і невпинну мужність у відновленні і збереженні національної і громадянської гідності кримськотатарського народу в Україні»
Леонід Фінберг, громадський діяч. Нагороджений за «видання найбільшої в Україні серії філософсько-релігійних і інтелектуальних текстів», за «організацію конструктивного інтелектуального українсько-єврейського діалогу»
2008 рік
Ігор Ісіченко, правлячий архієрей Харківсько-Полтавської архиєпархії УАПЦ. Нагороджений за «мужнє обстоювання принципу автокефалії українського Православ'я й за успішне втілення в життя нового образу Православ'я в житті Харківсько-Полтавської архиєпархії Української Автокефальної Православної Церкви»
Анатолій Гриценко, Голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, екс-міністр оборони України. Нагороджений за «привнесення вагомої інтелектуальної та етичної компоненти в українське політичне життя і твердість у відстоюванні вартостей євроатлантичної цивілізації»
2009 рік
Оксана Пахльовська, письменниця, культуролог і громадська діячка. Нагорожена «за утвердження українства й інтегрування його в європейське життя у публіцистичних творах 1992-2006 рр. зокрема на сторінках 600-сторінкового тому "Ave, Europa!"»
Андрій Содомора, поет, письменник, перекладач. Нагороджений «за багаторічний чин створення тексту, контексту і додаткових інтерпретацій античної літератури українською мовою».
Ігор Шевченко, історик-візантолог, дійсний член НТШ, УВАН, член-кореспондент Американської Академії наук і мистецтв.
2010 рік
Ярослав Грицак, історик
Александра Гнатюк, українознавець, перекладачка
Мойсей Фішбейн, поет, перекладач
2011 рік
Богдан Гаврилишин, економіст та громадський діяч
Богдан Сорока, художник-графік, громадський діяч
2012 рік
Кармелла Цепколенко, композитор, організатор фестивалів і концертів
Костянтин Сігов, науковець та громадський діяч
Микола Княжицький, журналіст, керівник телеканалу TBi
2013 рік
Руслана Лижичкоспівачкадиригентпродюсер, громадський діяч, активістка Євромайдану
2014 рік
Богуміла Бердиховська, польська публіцистка, громадська діячка, політолог, автор (Варшава)
Сергій Дацюк, український філософ, громадський діяч, блогер.
2015 рік
Влад Троїцький, режисер
Тіберій Сільваші, художник

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОВІДКА

 

Тара́с Богда́нович Проха́сько (16 травня 1968, Івано-Франківськ) — сучасний український письменник, журналіст, один із представників станіславського феномену. Брат перекладача Юрія Прохаська.

 

Після завершення університету спочатку працював в Івано-Франківському інституті карпатського лісівництва, згодом — учителював у рідному місті, у 1992-1993 роках був барменом, потім сторожем, ведучим на радіо FM «Вежа», працював у художній галереї, в газеті, на телестудії. У 1992-1994 роках був «мандрівним» співредактором журналу «Четвер», бо в той час постійно їздив до Львова, де навчався в університеті.

 

Лауреат видавництва «Смолоскип» (1997).

 

У 1993 році Тарас Прохасько разом з Андрієм Федотовим та Адамом Зевелом знявся у короткометражному фільмі «Квіти святого Франциска», а у 1996 році у селі Десятин Івано-Франківської області відбувся перший в Україні міжнародний фестиваль відео-арту, гран-прі на якому отримав двохвилинний фільм «Втеча в Єгипет» (1994), де знявся Тарас Прохасько, його сини та Леся Савчук.

 

У 1998 році почав працювати журналістом у львівській газеті “Експрес”, згодом писав авторські колонки до “Експресу” та “Поступу”. Деякий час писав до інтернет-газети “Телекритика”, а потім, коли друзі Прохаська створили «газету його мрій», почав писати статті та вести авторську колонку в Івано-Франківській обласній тижневій газеті “Галицький кореспондент”.

 

У 2004 році кілька місяців прожив у Кракові, отримавши літературну стипендію польської культурної фундації «Stowarzyszenie Willa Decjusza — Homines Urbani».

 

У квітні 2010 року Прохасько вперше відвідав США, де в нього відбулися творчі вечори у Нью-Йорці та Вашингтоні.

 

Серед фільмів, що справили на нього сильне враження, Прохасько називає «Ромовий бульвар» (1972) з Мерлін Монро та Ліно Вентурою, фільми з акторкою Жульєт Бінош, деякі фільми Віма Вендерса, «Пролітаючи над гніздом зозулі» Мілоша Формана, «Леон-кілер», «Сто днів після дитинства» (1975), «Асса» (1987) та «Ніжний вік» (2000) Сергія Соловйова, «Повернення» (2003) Андрія Звягінцева Його втіленням про «файне кіно» є «Кримінальне чтиво» Квентіна Тарантіно.

 

Член Асоціації українських письменників.

 

Прохасько бере участь у різних мистецьких перформансах. У 2009 року він, разом із іншими письменниками (Юрієм Андруховичем, Юрком Іздриком, Володимиром Єшкілєвим, Софією Андрухович) взяв участь у проекті «БОМЖ» («Без Ознак Мистецького Життя») Ростислава Шпука, пізніше презентованому на польському “Міжнародному фестивалі бездомного мистецтва.

 

У серпні 2010 року Прохасько в рамках музично-літературного діалогу, що відбувся під час фестивалю «Порто-Франко», читав уривок з роману Станіслава Вінценза «На високій полонині» на руїнах Пнівського замку. Під час читання французький віолончеліст Домінік де Вієнкур виконав сюїту Баха.

 

У 2011 році книгу Тараса Прохаська «БотакЄ» було визнано Книгою року.

 

Нагороди


Кількість переглядів - 513
12.12.2016 11:32
Система Orphus

Поділитись новиною:

Коментарі (0)

Додати коментар

Щоб залишити коментар вам необхідно авторизуватися через:
Статті
Останнє в блогах
Всі блоги
Душа і тіло
Україна і світ
Цікаво