Пройшов рік відтоді, як не стало художника Володимира Чернявського. Коли він був з нами, його картини жили, немов мовчазні живі істоти, незримо з’єднані зі своїм творцем. Час від часу він повертався до своїх робіт: підправляв, вдосконалював, додавав до вже, здавалося, відбутих портретів і пейзажів нові мазки й відтінки. Тепер його твори живуть своїм суверенним життям. Нам, людям, здається, що вони осиротіли. Насправді ж, вони отримали новий ступінь свободи і тепер рухаються у вічність. Вони переживуть нас і тішитимуть людей майбутнього. Тих невідомих, яких ми ніколи не побачимо.
Олійні фарби висихають довго – століттями. Цей процес змінює колористику полотен. Вони стають шляхетнішими, палітра ускладнюється, на яскраві фарби лягає шар благородної патини. Чернявський недарма використовував технології старих майстрів. Саме завдяки ним, цим технологіям, картини шістнадцятого і сімнадцятого століть дожили до нашого часу саме як картини, а не як грудки пороху.
Чернявський думав про вічність. Намагався перекинути через горизонт життя, відміряного людській особі, свої твори. Йому це вдалося. Учні малюють його портрети. Його полотна перетворюються на складові місцевих мистецьких легенд. Колекціонери цікавляться тими картинами, які вже увійшли до каталогів. Невдовзі запрацює музей Чернявського. Потім вийдуть друком книги про нього. Цей процес невідворотний, як течія історії, як старіння матерії, як рух Сонця по небесному колу.
Можливо теперішньому Івано-Франківську не до спадку одного із своїх великих Майстрів і містиків. Місто охоплене соціальними лихоманками, характерними для непевних часів. Місто живе примітивними прагненнями та ілюзіями. Але це мине. І дух ностальгії за справжнім дивом запанує на вулицях і площах міста, яке ще тільки почало усвідомлювати своє призначення. Самі собою відійдуть до забуття крикливі пристосуванці, згасне пам’ять про кон’юктурників та імітаторів від мистецтва. Час усе розставить на свої місця і позиції.
Й тоді Володимир Чернявський повернеться до міста, у якому за життя він змагався із вічністю.
Володимир Єшкілєв
Довідково:
Володимир Чернявський народився 10 листопада 1948 p. у м. Івано-Франківську. Класичну художню освіту здобув закінчивши Петербурзьку академію мистецтв у 1974 році. До 1983 року жив і працював у Криму.
1986 року Володимир Чернявський повернувся до Івано-Франківська, де жив і працював до дня смерті, 14 жовтня 2010 року.
З 1986 року був членом Національної спілки художників України.
Володимир Чернявський був академіком-сенатором Римської академії модерного мистецтва (Італія), яка п’ять разів присуджувала прикарпатському митцеві свою відзнаку «Золота медуза». Окрім того, був нагороджений спеціальною нагородою в сфері мистецтв області Лаціо (Італія).
Володимир Чернявський є автором творчої копії портрета засновника міста Станіслава (тепер Івано-Франківськ) Андрія Потоцького, яка була зроблена з картини невідомого художника XVIII століття. Найбільш відомі роботи Володимира Чернявського "Березовий ієрогліф", "Світанок у Венеції", "Морська мозаїка". Майстер створив понад 250 живописних і графічних полотен та композицій. Намалював портрети українських політиків Леоніда Кучми, Юлії Тимошенко, а також нинішнього очільника області - Михайла Вишиванюка.
Картини Володимира Чернявського зберігаються в музеях та приватних колекціях 22 країн світу.
