Із зони АТО повернулися коломийські священики. Цілий місяць вони допомагали та підтримували бійців на Сході.
Всі капелани окрім отця Миколи Остафійчука відправились у гарячі точки вперше. Їхали до бійців з гуманітарною допомогою, яку зібрали завдяки небайдужості місцевої громади. Щойно повернувшись із зони АТО, поділились враженнями від пережитого.
Для отця Миколи Остафійчука ця поїздка була не першою. Капелан почав відвідувати бійців із гуманітарною допомогою ще від початку бойових дій на Сході.
Спочатку, правда, їздив як волонтер. Разом з однодумцями збирали звідусіль необхідні речі для військових. Цього літа о. Микола відвідав бійців не тільки як волонтер, але й як капелан.
«Ми поїхали до 40-ї бригади, - розповідає о. Микола, - спілкувались також і з прикарпатцями. Бійці потребують розради, простого розуміння, їх потрібно вислухати і дати пораду, дати їм можливість «розгрузитися». І бійці, і тамтешні мешканці прагнуть єдиного – мирного неба. Повірте, вражає, коли мужній командир плаче, коли його побратим-боєць гине. Надто хочеться, аби всі були живими і нарешті настав мир».
Розділяє думку капелана отець Юрій, якого бійці на Сході називають «Батюшкою». Він вперше поїхав у зону АТО. Каже, що від побаченого залишилось більше сумних вражень, аніж радісних.
«Обов’язково їхатиму на Схід ще не раз, адже побачив, як сильно бійці потребують молитви, благословення та просто відкритої розмови», - провадить розмову о. Юрій.
Отець Сергій Дмитрук теж вперше вирушив у зону АТО. Разом жив з бійцями у бліндажах, замість ліжка спали на дошках.
«Там, буває, ремонтують автомобілі ті, хто ніколи в руках ключі не тримали, варять їсти ті, хто вдома ніколи не готували», - ділиться враженнями о. Сергій.
Капелан перебував недалеко від передової. Спочатку він приїхав до бійців з Харківщини. Згадує, як між ними утворилася стіна нерозуміння, адже ті бійці ніколи не молилися, багато з них не вірили в Бога і не розуміли для чого капелан їх провідує. Але після щоденних вечірніх розмов зав’язалась між бійцями та капеланом дружба, і військові довіряли священику власне наболіле, що сховане дуже глибоко в душі. Коли прощалися, бійці дякували, мовляв з вірою в Бога легше проходити складні моменти.
Наразі капелани готуються до наступної поїздки і збирають теплі речі для бійців, яких зараз, особливо в осінній та зимовий періоди вкрай необхідно.
Олена Козаченко