Ярослав Грицак: «Янукович хоче авторитарного режиму з людським обличчям»

Влада дволика через свою економічну слабкість. Якби в Україні були дешеві ресурси, режим Януковича був би авторитарнішим – вважає Ярослав Грицак. В розмові з австрійською Die Presse історик пояснив, чому Захід повинен краще наглядати за Україною та частіше висловлювати критику.

Премійований український історик Ярослав Грицак передчуває лихе в своїй країні: цілком зісковзнути в авторитаризм Україні заважає лише її економічна слабкість.

Українській владі не треба було сильно старатися, щоб опозиція заголосила про «виборче шахрайство»: через п’ять днів після місцевих виборів, у п’ятницю все ще не було результатів. Лідерка опозиції Юлія Тимошенко ще минулого понеділка говорила про «масові фальсифікації». Згідно з екзит-полами, партія дружнього до Росії президента Віктора Януковича могла розраховувати на впевнену перемогу.

Die Presse: Місцеві вибори Захід вважає іспитом на демократичність режиму президента Януковича. Судячи з реакції спостерігачів, Україна цього іспиту на «відмінно» не склала. Хіба режим не зацікавлений у добрій репутації?

Ярослав Грицак: Зараз у нас намагаються побудувати авторитарний режим, подібний до російського чи білоруського. Янукович, правда, хоче авторитарного режиму з людським обличчям. Тобто він не бажає заходити так далеко, як Білорусь чи Росія. Адже ми й досі сильно залежимо від Заходу, ключове слово – кредити. У своїй риториці нова влада позиціонує себе демократичною, прозахідною, виглядає так, наче вони схожі на представників Помаранчевої революції. Проте слід зважати на їхні дії, зокрема, й на цих виборах: голосування хоч і відбулося більш-менш демократично, перед тим було змінено закони, і вибори демократичними назвати вже не можна.

А що, коли б не було цієї залежності від Заходу?

Якби Україна мала дешеву сировину, багато чого було б по-іншому. Уряд саме на те й розраховував, що зближення з Росією винагородиться й економічно. Але цього не сталося. Росія в таких речах невблаганна. Для Москви політичне зближення – це мінімум з боку України. І за це вона не дала винагороди у вигляді дешевого газу. Якби режим Януковича був економічно сильнішим, то був би й авторитарнішим. А так змушений лишатися амбівалентним.

Чи є провал помаранчевого табору причиною того, що «фальсифікатор Янукович» [у 2004 році він ледь не став президентом на сфальшованих виборах] таки домігся свого?

Так. В Україні, як правило, голосують не за, а проти когось. Незадоволеність помаранчевими була його шансом – і він ним скористався. Проблема в тому, що він насилу здобувся в президентське крісло. А тепер поводиться так, ніби його підтримувала більшість.

Що Янукович збирається робити в економічних та соціальних питаннях?

Ніхто цього не знає. Його головна мета – лишатися при владі. Заради цього він ладен на все. Його партія не змогла чесно перемогти на місцевих виборах, а попереду ще парламентські вибори в 2011 або 2012 році. Партія регіонів стверджує, що виступає за модернізацію Україну, європейську інтеграцію та економічні реформи, на зразок колишнього польського віце-прем’єра Лєшека Бальцеровіча. Поки що нічого такого не видно. Вони радше розігрують із себе пожежників: як є проблема – намагаються вирішити. Найближчим випробуванням стане зима: інфраструктура стара, і якщо випаде сувора зима, роботи буде невпрогорт.

Після приходу до влади Януковича з’явилися повідомлення про атмосферу репресій проти мас-медіа та науки. Вас у Вашій роботі це вже зачепило?

Ні. Я «у безпеці», бо не залежу від держави. Я працюю в католицькому університеті, який не отримує грошей з бюджету. Влада намагається чинити тиск спершу на тих, на кого легше. З такими людьми, як я, вони тримаються на відстані. Може прозвучати банально або патетично, але для мене західний фактор вирішальний: хтось повинен стежити за Україною.

Дотепер Європа в цьому не відзначилася?

Скидається на те, що ЄС та США повернулися до України спиною. Рідко можна почути критику. А насправді увага до України в цій частині світу має лише зростати. Якщо ми втратимо Україну як демократичну державу, шанси на демократію в нашому регіоні будуть дуже слабенькі.

 

Оригiнал матерiалу:
http://diepresse.com/home/politik/aussenpolitik/607932/Janukowits…

 

ІноЗМІ


Кількість переглядів - 3966
15.11.2010 09:09
Система Orphus

Поділитись новиною:

Коментарі (1)
Михайло Ро | 12.01.2011 17:22Хто такий Станіслав Безусов /фото/
Моя перша публікація про Інтернет-видання Правда.if.ua (pravda.if.ua) викликала жваву масу обговорень в суспільстві Прикарпаття, а саме Надвірної. Отож, на цей раз я збирав інформацію і повідаю хто такий Безусов Станіслав Сергійович.
Станіслав Безусов народився 12 березня 1987 року в сім’ї Людмили та Сергія Безусових. На даний час проживає в місті Івано-Франківську, вулиця Івасюка 46/90, мобільний телефон 068-234-08-07, домашній телефон 0342-756124.
Так склалася в нього доля, що навчався в різних навчальних закладах Івано-Франківська, а саме в середній школі №22 (1994), середній школі №21 (1994 - 1999), середній школі №10 (1999 - 2000), в фізико-технічному ліцеї (2000 - 2003), а пізніше в Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника (2003 - 2008). І в усіх навчальних закладах в цій особі його однокласники та студенти помічали шось не те, він завжди тримався осторонь колективу і не підтримував дружніх стосунків. Якась власна егоїстичність, висока самооцінка та незрозуміла самобутність була присущна цій особі. І можливо цьому є пояснення в тому, що хлопчина рано залишився без батька, якого нещадно до смерті побили біля власного дому.
Відсутність батьківського виховання відчутно вплинула на свідомість Станіслава Безусова, саме це стало причиною деяких змін у його психиці, бо в малого Стасіка зародилося нестерпне бажання підглядати за іншими. Його дитячий візіонізм переріс в патологічне відхилення і підглядання стало його звичним явищем в житті.
Закінчивши навчання в університеті, його мати, щоб не забрали сина до війська, влаштовує Станіслава працювати вчителем інформатики до однієї з Івано-Франківських шкіл. Саме в цій школі і «розкусили горіх». Працюючи вчителем інформатики і маючи доступ до мережі Безусов встановлює на шкільних комп’ютерах шпигунські програми, які зчитують дані користувачів, а саме доступ (логіни та паролі) до електронної пошти, соціальних мереж (Однокласники, Вконтакті та інші). Маючи такий колосальний доступ і можливість спостерігати за дівчата, а також і хлопцями- підлітками вуаєрист-Безусов був на сьомому небі. Та так склалися обставини, навесні 2009 року, що самі ж школярі (учні 9-А) вивели на чисту воду збоченця, його впіймали «на гярячому». Станіслав Безусов в шкільному кабінеті інформатики активно займався мастурбацією, переглядаючи особисті файли із поштової скриньки однієї з учениць. Останній, щоб не розвивася в школі скандал швидко звільнився з роботи. Такого раптового звільнення не могла зрозуміти навіть сама матір молодого вуаєриста, яка так важко вирішувала питання його працевлаштування.
Пересидівши деякий час, тваринний інстинкт робив своє і безробітній збоченець-Безусов почав встановлювати шпигунські програми з ціллю спостереження і задоволення своїм знайомим, близьким, рідним. Свої навики колишній вчитель-комп'ютерщик використовував для встановлення різноманітних шпигунських програм, крім тих які зчитують логін та паролі до тих, які дозволяють переглядати файли чужого комп'ютера на відстані та слідкувати за діями користувача.
Будь-який комп’ютер, яким користувався непрацевлаштований Безусов, ставав об'єктом встановлення шпигунських програм. При цьому варто зазначити, що горе-вчитель Безусов власноручно модернізовує типові шпигунські програми внаслідок чого більшість загальновідомих антивірусних програм їх не помічає. Користувачі інтеренту можуть знати чи впізнати цього збоченця за ніками (іменами): Eos або Eosunknown.
Як вдалося мені довідадитися, така шпигунська програма була встановлена і одному з власників інтернет-видання Правда.if.ua (pravda.if.ua) Виннику Богдану Богдановичу.
Безусов, перебуваючи в Надвірні в будинку громадянина Канади Сергія Вікторовича Стеценка, який також був співвласником згадуваного Інтернет-видання, налаштовував комп’ютерну мережу. Саме йому прийшла в голову ідея запропонувати Стеценку повний контроль шахрайським шляхом над проектом Інтернет-видання Правда.if.ua. А ще більше молодий збоченець розкрився, коли в дорогооздоблених покоях, сидячи в шкіряному дивані, йому запропонували червоного французького вина. В цей момент вже не було межі бурній фантазії колишнього вчителя-невдахи Станіслава Безусова, від англомовного сленгу відкриті чакри збоченця наповнювали його безкрилою надією і в першу чергу бажанням збагатитися.
Саме дивне є те, що більшість знайомих збоченця-вуаєриста навіть не здогадуються хто насправді є Станіслав Безусов. От тільки жіноча половина людства відчула в цій особі незрозумілість чоловіка. Ну не вдається особисте життя у збоченця-Станіслава, ніякі розповіді та подарунки, теплі слова не допомагають в цьому, ні знайомство з батьками обраної, ні спільне співпроживання з дівчатами… Останні своєчасно стають розуміти і усвідомлювати, що хлопака живе за своїми егоїстичними, а ще тим паче збоченими аксіомами.
Напевно і цьому слугує ще одна вагома причина – Станіслав Безусов є атеїстом, а якщо простими словами – то безбожником. Не вірить цей збоченець ні в Бога, ні в Божу кару…
Завершуючи свій пост про такого собі Станіслава Сергійовича Безусова з Івано-Франківська, хочеться згадати і про позитивну сторону цієї особи. Останній полюбляє мандрувати в гори, мабуть саме в цей час з полегшенням можуть зітхнути сотні людей за якими спостерігає в Інтернеті цей молодий збоченець, ПРАВДА не виключено, що на природі вуаєрист-Безусов може знайти живі суб’єкти спостереження. От, що чи хто скоріше покарає цю істоту з відхиленнями (Станіслава Безусова) чи людина, чи природа покаже час…

Додати коментар

Щоб залишити коментар вам необхідно авторизуватися через:
Статті
Останнє в блогах
Всі блоги
Душа і тіло
Україна і світ
Цікаво