|
Українська корупція суттєво відрізняється від російської. Українська корупція – це коли беруть хабар, щоб не посадити. Російська – це коли саджають, щоб одержати хабар. Українська корупція психологічно ближча до крадіжки. Російська – до пограбунку. Українці згоджуються з корупцією, росіян до неї змушують. Українська корупція гуманізує стосунки держави і громадянина. Російська ґвалтує громадянина.
Сенс української політики в тому, що в нас борються два типи корупції. Ми побережемося ілюструвати це подіями на Печерську, порівнювати дачну архітектуру Безрадичів з Межигір‘ям. Візьмемо для прикладу Одесу, її завжди хто-небудь бере, де на останніх місцевих виборах промосковські росіяни заступили при владі проукраїнських євреїв.
Вони виключили українську мову з діловодства і впровадили московський стиль корупції у приморській зоні. Одеські українці не спромоглися піднятися на захист мови, проте одеський бізнес піднявся проти московського стилю корупції і за порадою класика «к штыку приравнял перо» - написав заяву до прокуратури. Відомий одеський бізнесмен і депутат міськради (від Партії Регіонів) знайшов можливість заручитися підтримкою центрального апарату МВС (поставленого Партією Регіонів) проти керівництва одеського виконкому, який суцільно складається з членів Партії Регіонів. Кілька місяців оперативної «розробки» увінчалися арештом заступника (і найближчої довіреної особи) міського голови. Також арештували начальника одного з комунальних підприємств й затримали депутата регіонала.
Зрозуміло, одеські арешти є результатом боротьби угруповань у владній верхівці, але також і двох стилів корупції. І ось в Одеській міськраді збирається фракція Партії Регіонів аби виключити зі своїх рядів бунтівного депутата-антикорупціонера, який явно злоумишляє проти мера – члена політради Партії Регіонів. Виключайте мене разом з президентом – каже депутат, адже це він проголосив курс на боротьбу із корупцією. Тоді ми виключимо тебе за твоїх три (хоча і погашені) судимості, - каже фракція. Знову ж таки, разом із президентом – заперечує депутат, адже в нього теж є погашені судимості. І він залишився у фракції, бо Одеса, хто б там що не казав, українське місто, а Янукович – український президент. Він більший християнин, ніж Христос, який казав, що права рука не має знати, що робить ліва. В кожного нашого президента права рука воює з лівою. І ця війна, яка дуже помітна на місцях, незабаром стане вповні явною й на Печерську.
Судді апеляційного суду дали 4 млн. за зміну запобіжного заходу для віцемера. Тому він забув запросити на розгляд справи слідчого й прокурора.
В момент, коли суддя виносив рішення, мер Одеси Костусєв давав прес-конференцію, йoму повідомили телефоном й він оголосив радісну новину пресі. Це одразу потрапило в iнтернет, керівництво генпрокуратури обурилося й видерло з рук судді недодруковану постанову про зміну запобіжного заходу.
В результаті віцемер продовжує сидіти, в судді намагаються відібрати гроші. Одеса сподівається повернутися до українського корупційного стилю.
Втім, за всіма цими перипетіями варто спостерігати лише краєм ока. Незалежно від стану влади і суспільства, спосіб, яким держава взаємодіє з нами – репресії. Спосіб, в який ми взаємодіємо з державою – корупція. Це варто запам‘ятати й не очікувати додаткових бонусів від «князя світу цього».
У своїх політичних розумуваннях ми занадто зосереджені на інститутах влади. Це вірно лише частково. Справді, від складу парламенту чи особистості президента залежить доля і добробут суспільства. Але дедалі менше. Скажімо, наше життя в немаленькій мірі залежить від якості функціонування комунальних служб. Проте, не варто сподіватися будь-якій політичній групі суттєво вплинути на стан суспільної моралі через захоплення посади голови управління пасажирського транспорту.
Для прикладу, глибоко симпатична автору партія «Свобода» має велике представництво в радах трьох областей, відповідно змогла просунути у виконкоми власних чиновників. Що змінилося в цих областях? Що змінилося в цих виконкомах? І не могло змінитися! Не тому, що «Свобода» слабка, а від того, що така природа речей. Змінитися може тільки стиль корупції.
Наприкінці існування римської імперії все ще продовжували функціонувати старовинні республіканські інститути. Завдяки їм все ще зберігалася достойна якість водопостачання, продовжували втішати мешканців принади римської каналізації. Але від сенату вже жодним чином не залежала доля світу. Вже неважливі були наміри імператора Ромула Августула, натомість всі з тривогою прислухалися до кострубатої латини якого-небудь Одоакра в дунайських болотах. А що з нами зробить банда Герулів?
Вожді варварських племен користувалися римськими суспільними формами та тішили своє марнолюбство республіканськими посадами. Але форми й посади виконували службову, технічну функцію при племінних розкладах.
Наступна доба була часом Королів, а не консулів замків, а не вілл.
Читачу, те, що ти вмієш читати, не робить тебе римлянином. Ти варвар. Не май ілюзій щодо власних здібностей у будівництві. Вдосконалюйся у руйнуванні. Не зважай на сенат. Бійся лонгобардів.
Дмитро Корчинський, |