Чого досягла Україна за 25 років незалежності? Думки відомих прикарпатців (оновлюється)

 

http://lubotin.kharkov.ua/uploads/posts/2016-08/1471429909_board1.jpg

 

За 25 років незалежності Україна пройшла тернистий шлях свого розвитку: від тотального зубожіння населення в середині 90-х до Помаранчевої революції, Майдану та війни з Росією.

 

Фіртка вирішила запитати у відомих прикарпатців, чого досягла Україна за 25 років незалежності і скільки нам потрібно часу, щоб стати по-справжньому демократичною європейською країною?

 

Руслан Марцінків

міський голова Івано-Франківська
Ми почали цінувати незалежність! Хоч її повноцінної немає, але відчуття української ідентичності в рази зросло.
Мав можливість бачити і порівнювати це на Сході країни.Коли розпочалась війна постав вибір - ти за Україну чи проти неї і переважна більшість свій вибір зробила і це всупереч недолугій політиці сподобатись всім: "руським язиком", толерантністю до російської церкви, тощо.
Тому, на мою думку, найбільший здобуток - це вагомий крок у формуванні україноцентричної нації.

Олександр Шевченко

народний депутат України
Озираючись на пройдені 25 років, ми вже можемо зробити певні узагальнення щодо останнього чвертьвікового відрізку того історичного шляху, який подолала Україна.
Держави народжуються не за одну ніч. У 1991 році Україна, відновивши Незалежність, отримала лише назву та зовнішні атрибути державності. Ще довгі роки після того багато хто дивився на Українську державу не як на форму існування європейської нації, а як на історичне непорозуміння. Тепер сумніви розвіялися. Українці спромоглись захистити свою державність від Росії, що заселила до нас ракову пухлину з назвою «Новоросія». Ми зазнали тимчасових втрат, зокрема й територіальних, але зберегли державність.
Ми відбулися як нація, адже лише війна визначає справжню зрілість спільноти. Бійці ЗСУ, добровольці та патріоти-волонтери довели, що Україна більше не держава-підліток. Що ми можемо утримувати позиції.
Українці не дали жодному політику з диктаторськими амбіціями закріпитися при владі. Й це визнав світ, для якого наша Батьківщина стала символом ствердження демократії на пострадянському просторі, що рясніє цілим «сузір’ям» багаторічних авторитарних режимів. Українська демократія не поверхнева, не штучна. Вона стоїть на міцному історичному фундаменті волелюбності на демократичній традиції.
Українці почали очищати країну від «п’ятої колони» зрадників, «онищенків» та імперських недобитків. Ми наступили на хвіст кримінальному світу. Й ті хамелеони та корупціонери, які перелізли через Майдан до владних кабінетів, нині не почуваються панами над ситуацією. Їх час минає.
Все ще хитке і непевне, але Україна має шанс на європейське майбутнє.
Колоніальне минуле України відходить в небуття разом з пам’ятниками кривавим вождям, з декомунізацією. В нас ще багато системних проблем, але ми маємо й дорожню карту системних рішень. Треба лише не піддаватися на дзвінкі фрази політичних спекулянтів та популістів, на новітні націонал-комуністичні гасла. Складні проблеми не мають простих рішень. Треба долати спадок радянщини сучасними технологіями, в тому числі і культурницькими. Тут потрібні і «проривні речі», такі як «Порто Франко Гоголь Фест», так і щодення системна аналітична і творча робота.
Не маю сумніву, що Україна в оновленому світі буде серед лідерів розвитку, добробуту, духовності. Час зараз тече значно швидше, аніж століття тому… Переконаний, що все це станеться значно швидше, аніж багато хто очікує. Зміни відбудуться в співпраці нових політичних сил та громадських активістів, та й загалом української громади.
Ми відбулися, в нас вірять і ми переможемо!!!

Олександр Сич

голова Івано-Франківської обласної ради
Проголошення незалежності чверть століття тому стало поворотною віхою в історії розвитку української держави і могутнім стимулом для натхненної праці заради миру і добробуту в нашому спільному домі.
Нині нам доводиться боронити українську незалежність і територіальну цілісність в умовах російсько-української війни.
І коли ми сьогодні говоримо про війну з російським агресором, то саме міцна і внутрішньо впорядкована країна – головна запорука нашої перемоги.
Якщо ми хочемо миру, спокою, достатку і порозуміння всередині держави, то в ній має панувати влада і воля народу, як справжня демократія, а не влада і воля олігархічних груп, які діють у власних інтересах.
Переконаний, разом ми здолаємо будь-які перешкоди на шляху зміцнення нашої держави і її незалежності.

Олег Гончарук

Голова Івано-Франківської ОДА
От уже чверть століття, як ми святкуємо це величне свято. За цей час українці пережили безліч різних подій, злетів і розчарувань, здобутків і втрат. І зараз кожен день ми утверджуємо свою незалежність, зокрема, відстоюючи її у боротьбі з агресором на Сході України.
Початок ХХІ сторіччя став воістину історичним часом для України та українців. Обравши європейський вектор розвитку, ми ступили на шлях, котрий повинні пройти з гідністю та честю!
Кожного дня наші патріоти демонструють свою відданість, мужність, незламність героїчного характеру, віру в мир та світле майбутнє для прийдешнього покоління.
Тож бажаю нам спокою у душах, та на теренах нашої нескореної землі! Здоров’я, щастя та оптимізму для кожної родини.

Юрій Надольський

журналіст
За 25 років Україна набила чимало гуль.Ми писали історію як не треба робити. Безкровна незалежність не могла такою стати, бо ми не зрозуміли цей дар...і тому нашу землю заливаж кров її синів.
За 25 років ми так і не навчилися взаємоповаги.У нас або більшість ігнорує потреби меншості (у економіці,політиці,культурі), або навпаки - диктат меншості, яка обклала себе національним багатством (влада, природні багатства чи видурені в народу підприємства). Є ще прошарок нездар і шарлатанів, які часто підносять себе вище за інших безпідставно, аби на цьому нажитися. І звичайно багатостраждальний народ, який в ері нових технологій, інформаційного суспільства зобов'язаний бути рабом у польського, чеського чи іншого європейського пана ба навіть в російського.Не зі своєї волі, а щоб прогодувати сім'ю та поставити на ноги своїх діток майбутнє нашої країни...
З іншої сторони народ героїчний, народ багатий, народ волелюбний, романтичний і прагматичний. Три майдани,небесна сотня, герої АТО - свідчення того що ми дійсно браття козацького роду і все в нас буде добре, бо з нами Бог і Україна

Мирослав Кошик

історик
Я взагалі є противником терміну "День незалежності". В 1991 році відбулось "Відновлення незалежності", хоча це не так тепер і важливо. Насправді важливим є те, що за 25 років Україна скотилась в прірву деградації та згасання і лише Майдан запалив іскру справжньої незалежності.
Скільки нам потрібно часу щоб почати по людськи жити і стати демократичною країною Європи? День, місяць, рік, століття - усе залежить від нас самих і усвідомлення, що це наша держава і ми за неї відповідальні, і це наша вина що ми так живемо. Потрібно дорослішати і почати усвідомлювати себе відповідальними громадянами, а не пришелепкуватою біомасою, яка живиться заробітчанством, дифузією цінностей, хуторянством та, звичайно ж - гречкою. Думати, робити відповідальні кроки, не вірити пройдисвітам, не толерувати корупцію і уже за короткий час буде краще.

Богдан Томенчук

поет, директор Івано-Франківського РЦОЯО
Яких героїв нині при застіллі.
Сльозою скупо правду присоли.
То ми ішли попри вогні застиглі
Й за руку волю заспану вели.
Ламались долі, як ламались древка.
І вишиття розлазилось по швах.
Така мукА, а хліб удався глЕвко.
Геть не такий, як в наших молитвах.
Не те вино і не тогО розливу.
А ми ж таких нагнулися підків,
"Об'єкти" з КаГеБешного архіву,
Давайте, вип'ємо за той архів.
Там наші біографії в доносах,
Там в їхніх підписах запікся їхній страх,
Там Україна зболена і боса
Нас виглядала в їхніх таборах...
Там наші долі стосом на полицях,
І ми уперті, як гірська вода.
І хай пече сльоза на наших лицях -
Там наша правда, хлопці, молода...

Михайло Джогола

член ГО "Центр "Антикорупційна Платформа"
Я на рік молодший за незалежну Україну. Поглядом маленької дитини, яка росла паралельно з країною в пам'яті вискакують сталі картинки, які точно вже ніколи не струться з неї: "кравчучки" і клітчасті сумки, з якими ходили усі поголовно, мішки цукру, якими дядько отримував зарплату, телевізор "Електрон", в який вставляли в'язальні шпиці, щоб ловило 2 канали, родинні свята, на яких обговорювали, хто де на заробітках, "імпортний" німецький одяг, в якому ходило три покоління дітей і велику розкіш - мати китайський плівковий фотоапарат і на свята "нащолкати" 36 кадрів.
Так пройшло моє дитинство, я щасливий, шо ріс так, і що це все пам'ятаю. Тепер я щасливий, що живу в своїй країні, де є чимало можливостей, просто треба вміти і хотіти їх використовувати. Тішусь, що все менше людей їздить на заробітки, а все більше - відпочити в Європі. що в центрі Франківська іноземцеві можуть пояснити щось англійською, і це не викликає здивування, як колись, тішусь, що тепер можна здобувати освіту за кордоном і хотів би, щоб ці люди вертались додому і робили круті речі тут. Брати Гадюкіни співали, шо до нас із неба зійде Юрій Гагарін і скаже: "будемо сорок років летіти, Сорок літ, лишати полон."... То не правда.
З країною майже все нормально, треба лиш навчитись мислити трохи інакше, відчувати і давати братське плече, любити людей і думати своєю головою.

Ігор Дебенко

політолог, кандидат політичних наук, голова постійної комісії обласної ради з питань міжнародного співробітництва, європейської інтеграції, інвестицій та розвитку туризму
За роки Незалежності ми навчилися бути вільними, усвідомили власну спроможність брати відповідальність та самостійно визначати національне буття. На жаль, досі вчимося суспільної значущості господарювати постійно, а не романтично покладатись із разу в раз чи то на "добрих" сусідів, чи на нового "месію", чи..... Україна починається з кожного з нас, кожної української хати, кожної сім'ї, церкви, громади.
25 років тому ми Відновили державну незалежність, за яку боролися цілі покоління, яку змушені і сьогодні захищати, ставлячи на вівтар національної державності життя новітніх українських героїв. Взаємоповага, ініціативність та громадський тиск, чіткі та зрозумілі правила гри є механізмами захисту і розвитку демократії, яка й так історично притаманна українському народу.
Вітаючи з відновленням Незалежності, я бажаю всім нам витримки, сили духу та впевненості на цьому шляху, миру й добра нашим нащадкам та Господнього благословення Українській державі!

Ірина Рабарська

Голова ММВК Івано-Франківська, громадська активістка
Ми, за 25 років, пройшли немалий шлях «спроб і помилок», у нас було як багато перемог так і багато поразок. Шлях, сповнений випробувань. Виросло нове покоління, яке не знає впливу комуністичного режиму, відбулося чимало подій, що змінили, іноді навіть докорінно, життя в Україні.
Ми і дальше продовжуємо здобувати свою Незалежність. Але попри все це ми завжди йдемо вперед. Вірю в те, що ці поразки, є тими перешкодами на шляху до великих перемог у майбутньому. Проте для того щоб ці перемоги були, необхідно багато працювати. Маємо перемогти не лише зовнішнього ворога, а й внутрішні вади.
Необхідно вірити у свої сили, вірити в один одного, вірити в країну. Незалежність починається із кожного з нас! Я щиро вдячна усім, хто захищає Незалежність нашої держави. Позаду 25 таких незалежних і не найпростіших років. Хочеться вірити, що далі буде легше.
Будемо гідні тих, хто загинув за нашу свободу. Майбутнє за нами! Ми - народжені бути не просто вільними, а маємо стати щасливими!
Любіть Україну, вона у нас одна!! З Днем Незалежності України!Слава Україні!!!

Максим Кицюк

громадський активіст
Питання не коментаря, а цілої наукової праці. Україна - це не лише усвідомлення території, культури, мови, традицій, кордонів, міст. Україна насамперед - це люди. І кожна людина, яка свідомо працює, яка щоденно переживає нові перемоги та поразки, пам'ятаючи, що вона частина країни - це найбільша цінність. Роботи для всіх ще чимало.
Проте, сьогодні, в будь-якому кінці світу, коли ти кажеш, що ти українець - люди розуміють хто ти і звідки. І не потрібно пояснень де ця країна, що вона з пост-радянського табору тощо.
Українці вже мають ідентичність як перед собою так і в світі. І вже нам вирішувати, куди рухатись, хто поведе нас на цьому шляху, якими зусиллями нам дістанеться ся мета. Головне, аби тепер по-максимуму кожен усвідомлював, що "він сам собі країна".

Іван Харук

тележурналіст
Кажуть, рідко будь яка держава після поневолення здобуває незалежність безкровно. Згадуючи, мабуть, початок 90-х, коли спокійно, мирно країни, що входили в СССР розпалися, так би мовити, на незалежні. Як бачимо, безкров'я це не лише голодомори, знищення українськості, засилля шестидесятників, а й економічні війни з північним сусідом та воєнний конфлікт на Сході. До речі, багато чого найкращого, навіть в людському ресурсі,тоді вже РФ (при розпаді Союзу) залишила чи привласнила собі. Зважаючи, на ці і не тільки обставини, Україні було важко з самого початку. Маю на увазі, починати бути незалежною. Криза середини 90-х, інфляція, боротьба з кучмізмом, Помаранчева революція і Революція Гідності. Це ще не всі атрибути нашої незалежності. Було багато невдач , в тому числі і через політичну непідкованість пересічних українців. Були, звісно, і перемоги. Духу, волі, правди, свободи. На жаль, якщо порівнювати Україну, наприклад, з прибалтійськими державами, то ми далеко позаду. Хоча одночасно, здавалось би, покинули сірі мури радянщини.
Більш ніж 70-літтнє перебування в складі імперії не могло не вплинути на початкові етапи незалежності.
На мою думку, єдиним конкретним завданням суспільства та дипломатії є безвізовий режим, наближення вступу до ЄС, що тягне за собою реформування правоохоронної системи, економіки, покращення життя людей. Якщо ці завдання будуть виконані, то і тоді можна буде вважати, що Україна таки чогось до билася і стала незалежною в більші мірі. Та і часу, як на мене, для цього потрібно не так багато. Якихось 10-20 років. Головне, не ставати на ті самі граблі і бути політично грамотними , голосуючи на місцевих, парламентських , а то й президентських виборах

Роман Калин

музикант
Мойсей водив рабів 40 років , і аж тоді його народ став вільним по справжньому... Я думаю що за 40 років українці забудуть, що вони були придатком імперії і ті, хто про це пам'ятатимуть, уже покинуть цей світ.
У нас все попереду! Слава Україні!

Юрій Присяжнюк

тележурналіст
Справді незалежною Україна 25 років тому не стала. Не факт, що стала нею і сьогодні. Це продовжуваний процес, який залежить від багатьох факторів.
Станом на 23 серпня 2016 року визначальну роль в ньому грає бажання/небажання так званої політичної еліти поступитися своїми бізнес-інтересами заради демократичних принципів. Від цього і залежатиме те, як задовго триватиме в Україні процес здобуття незалежності та становлення демократії. Зробити це можна як за 3 роки, так і ніколи.

Сергій Гаєвський

депутат Івано-Франківської міської ради від УКРОПу
Вітаю усіх мешканців нашого міста з Днем Незалежності України!
Особливо в цей день хочу звернутися до ровесників незалежності, до нашої молоді… Саме у наших руках майбутнє України, тому ми сьогодні повинні сумлінно і чесно працювати, сприяти змінам в нашій державі.
Де б ми не були і що б не робили, завжди пам’ятаймо слова В’ячеслава Чорновола: «Україна починається з тебе»…
Також усім співвітчизникам особливо хочу побажати миру. Пам’ятаймо постійно, що за нашу незалежність боролися і продовжують боротись справжні патріоти…

Михайло Сеньків

депутат Івано-Франківської міської ради, ВО «Свобода»
Цінності європейської демократії – річ сумнівної ваги в сучасному світі. З одного боку, абсолютно прогресивною сотню років тому була мода надавати виборче право усім без винятку на стать, колір шкіри і майновий стан.
З іншого боку, тепер суперечливим є бажання змушувати своїх громадян власним коштом утримувати близькосхідних економічних біженців. І це при тому, що, скажімо, сусідню європейську Україну тримати на короткому повідку всіляких обмежень та заборон. Тому з Європи нам варто було би взяти моделі функціонування суспільства, а самим залишитися в межах власної ідентичності. Яку тільки тепер і почали намацувати, через двадцять п’ять років після старту нашого нового проекту. Що, зрештою, і є досягненням.
Ну хоча б мова про Армію. Об’єднану і реальну. Цього інституту в нашій історії давно не було. Як і рівня довіри до поліції, який нарешті не є від’ємним показником. Тобто певні процеси зрушилися з місця. Хоча це зовсім не означає, що тепер можна посидіти на березі річки і чекати, щоб труп ворога проплив по ній. Насправді мова про роботу. Кожного зокрема над собою і всіх разом над державою.
Як співав Скрябін: «Беріть лопати в руки, бо вже треба щось робити…» Ну і якщо раптом по Дністру, Дніпру чи Десні пропливе нежива москаляка, то нехай це нас просто заохотить копати краще, сильніше і натхненніше. Усіх – зі святом!

Богдан Гнатів

шоумен
Я впевнений, що основні перемоги і успіхи моєї країни в найближчому майбутньому! Я - оптиміст! Тому вірю в те, що після невдач, великих втрат рано чи пізно, але всеодно наступає розвиток! Головне зрозуміти - що європеська демокрачна Україна починається з кожного з нас!
Як тільки всі українці від студента до президента, від простої прибиральниці магазину до власника великого бізнесу кожен почне ставати кращим і робити світ навколо себе кращим - тоді нашу країну чекає те, про що ми так мріємо - мирна демократична європейська заможна країна!

Олександра Федорук

депутат Івано-Франківської міської ради
Нація пробує відбуватись! Ціною жертв Майдану та Небесної Сотні, ціною життів Героїв АТО, сліз та болю їх матерів. Ціною енергії молодих людей - ІТ-шників і вчених, педагогів і лікарів, підприємців і представників творчих професій , військових, які всупереч логіці і карканню нікчем пов'язують свою долю з долею України.
Всупереч агресору, всупереч продажним чиновникам, політикам і ділкам Україна самоідентифікується . В межах України та зовні. Ми вийшли з політичного ярма імперії "старшого брата" , впевнена, зовсім скоро ми здобудемо економічну і енергетичну незалежність від смердючого східного вовкулака разом з його пасинками.
Вірю в себе, в своїх донечок ! Вірю в друзів! І з вірою в Господа вірю в Україну!!

Кількість переглядів - 4464
24.08.2016 00:01
Система Orphus

Поділитись новиною:

Коментарі (1)
Roman Burak | 07.09.2016 20:58За роки незалежності наша Держава, а точніше наш народ пройшов
тернистий шлях самооцінки і пізнання цінностей. Саме найтяжче, що
у нас не було і не сформувався лідер нації і державницька
ідеологія. Ці речі нажаль із жертвами формуються лишень зараз ,
під впливом зовнішньої агресії ми починаємо цінити такі вислови
як НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ДЕРЖАВНІСТЬ. Ми починаємо розрізняти фальш і
істину ВЕЛИКИХ ПОНЯТЬ. Прикро, що маючи величезний потенціал на
початку проголошення незалежності, наш народ зумів злегковажити і
повестись на довіру брехливим, злодійським політикам. Нажаль
нічого в житті не дається за дарма і для того щоб жити гідно,
треба бути ГІДНИМИ людьми.

Додати коментар

Щоб залишити коментар вам необхідно авторизуватися через:
Статті
Останнє в блогах
Всі блоги
Аномальна правда
Душа і тіло
Цікаво