Іванна Червінська: Тут я виросла і подолала комплекси

 

/data/blog/107868/c7c3d2d73a680709841f671d6efb96a8.jpg

 

На цьогорічній сцені музичного проекту «Голос країни» за перемогу боролись три вокалістки із Франківщини, та тільки одна дійшла до півфіналу. Іванна Червінська – дівчина із села Печеніжин, Коломийського району.

 

У цій розмові познайомимо вас із тендітною та сором’язливою українкою з великим серцем, володаркою неймовірного голосу. Іванна розповіла про шкільні та студентські роки, любов до музики та відвертості про участь у проекті.
 
Іванно, чи займалась ти музикою і вокалом до проекту?
 
Я, проста дівчинка із села Печеніжин, Коломийського району, яка з дитинства дуже любила співати, та це було тільки захоплення. У селі вокалом ніхто тоді не займався, у школі було тільки декілька музичних інструментів. У мене з дитинства було два захоплення: співи та малювання. У школі малювала різні стенди і співала у художній самодіяльності. Завжди була активною творчою дитиною.
 
– Хто розкрив твій потенціал співачки?
 
– Моя мама працює провідником на залізниці, її часто не було вдома, тому я завжди покладалась лише на себе. Я її розумію, вона заробляла гроші на мою та братову освіту. Мій потенціал спочатку розгледіли вихователі дитячого садочку, а у школі – вчитель Володимир Васильович, талановитий педагог від Бога. З приходом у нашу школу він почав займатися музикою, я потрапила під його опіку. Вчитель навчав мене музики, давав уроки вокалу та спонукав мене добре вчитись. В останні два роки школи я виконувала власний репертуар та співала у хорі. Володимир Васильович і відкрив мій талант. Я була тоді сценічною зіркою.
 

«У мене з дитинства було два захоплення: співи та малювання»

 

– Тоді ти і вирішила пов’язати своє життя із музикою?
 
– У мене не було музичної освіти, це мене засмучувало, бо я не могла поступити за музичною спеціальністю. Я розуміла, що мої музичні вміння завершуються малюванням скрипкового ключа. Тому вирішила вступати у художню школу, що у Вижниці.
 
FL73S8zWTOA
 
Знаємо, що ти навчалася музиці у Львові. Що спонукало тебе змінити напрям?
 
– Був щасливий випадок, коли до мого дому прийшла сусідка і подарувала моїй мамі газету «Порадниця», в якій було оголошення про вокальний конкурс у місті Винники, Львівської області. Сусідка запропонувала моїй мамі відвести мене туди, щоб я взяла участь у конкурсі. Всім було дуже шкода, що я не продовжу займатися музикою, а піду в художники. Вони хотіли, щоб я у такий спосіб попрощалась із музикою, ну і згадка буде на все життя. Мама без мого відома записала мене на участь у конкурсі, і вже після того повідомила мене. Я боялась і хвилювалась, та мені не було куди подітись. Пам’ятаю, що я не хотіла туди їхати, тому що конкурс відбувався на вихідних, а я хотіла на піти дискотеку. Все ж таки, ми з мамою поїхали до Львова.
 

– Розкажи про твою участь у конкурсі, та яке місце ти посіла.
 
– Для мене це був перший вокальний конкурс високого рівня. Приїхавши туди я зрозуміла, що не все так просто, як я думала. Учасників готували професійні викладачі вокалу. На кожну окрему пісню учасникам шили інші костюми. Ми не знали про це, тому що тоді не було Інтернету у кожній хаті, не було доступу до будь-якої інформації. Мені, простій дівчині із села було дуже не просто. Я приїхала із простими фонограми, які підібрав мій вчитель. Костюм був позичений: постоли від вчительки української мови, вишиванка від маминої подруги, запаска від сусідки. Приїхавши туди я зрозуміла, що всі учасники дуже скрупульозно готуються до виступів. Тоді, на сцені я сказала, що постоли у мене від бабусі, а сорочку я вишила власноруч. Це була не правда, я із страху вигадала це. Уже зараз, через роки я готова зізнатись про це. Я чудом виграла на тому гран-прі, виборола перше місце.
 
– Чим запамятався конкурс?
 
– Зараз ми з мамою посміхаючись згадуємо таку ситуацію: моя мама дізнавшись, що я виграла у конкурсі почала плакати від радості. В цей час до неї підійшла прибиральниця і сказала: «Жіночко, та ви не плачте, тут же все і так куплено». Найцікавіше те, що тоді ми з мамою не мали навіть де заночувати, не було можливості винайняти номер у готелі, і ми ночувати у поїзді. Тому, коли говорять, що такі проекти підкуплені, я розповідаю цю історію, яка трапилась зі мною, коли я виграла гран-прі у 2007 році.
 
q8e55COUmbQ
 
– Що дала тобі перемога у конкурсі тоді?

 
– На конкурсі я познайомилася із викладачем, яка викладала вокал у Львівському державному музичному училищі ім. С. Людкевича. Вона запропонувала мені поступити у їхній заклад навчатися вокалу. Я погодилась, я не мала права не використати такий шанс. Варіант із художнім навчанням автоматично відпав.
 
– Чи складно було навчатися у музичному ВУЗі без музичної підготоки?
 
– За спеціальність я обрала музичне мистецтво естради. Мені треба було вчитися набагато більше, аніж іншим студентам, бо музичної школи у мене не було. Я багато працювала, і ця праця не залишилась неоціненою. Під час навчання мені запропонували стати солісткою львівського етно-джазового гурту «ShokolaD». Вони музиканти, які грають українські пісні у джазових обробках. Я із задоволенням погодилась. Для мене це була дуже хороша школа джазової музики. Вони вчили мене джазу, а я їх народної музики. У цьому колективі я проспівала близько шести років. За цей час ми записали два альбоми. В один із альбомів ввійшли аранжування пісень, які я запозичила у своєму селі. Ті пісні, які виконують на сільських весіллях.
 

«В один із альбомів ввійшли аранжування пісень, які я запозичила у своєму селі. Ті пісні, які виконують на сільських весіллях»

 
z_67d7330b
 
– Зараз ти уже не співпрацюєш із гуртом «ShokolaD». Чим займалась після виходу із гурту?
 
– З минулого року я припинила нашу співпрацю, знайшла інший напрямок для себе. У чужому колективі не маю великого права щось змінювати, а я зрозуміла, що настав час робити щось своє. Коли я пішла було відчуття пустоти та ностальгії.
 
– На одному із випусків проекту «Голос країни» ти розповіла, що навчалася у Донецьку, і зараз не маєш змоги забрати власні документи. Розкажи про це.
 
– Коли я закінчила училище у Львові поступила у Донецьку консерваторію імені С.С. Прокоф’єва на заочне відділення. На жаль, провчилась там тільки два роки через ситуацію в країні була змушена або припинити навчання, або перевестись у інший ВУЗ, чи забрати документи із закладу. Я дуже хотіла завершити навчання, але на той час через брак коштів не могла цього зробити. До сьогодні не можу забрати свої документи з Донецька.
 
– Ти не залишилась жити у Львові, а переїхала до Києва. Чому?
 
– Я дуже люблю Львів, та не змогла себе там знайти. Я почала співпрацювати із київськими музикантами. Мені запропонував співпрацю Ігор Закус, відомий джазовий бас-гітарист, людина, яка допомагає молодим перспективним музикантам. Він запросив мене до співпраці, я переїхала до Києва і почала працювати з Ігорем. З часом я познайомилась із прогресивним гуртом «Gypsy Lyre» – авторський проект гітарної музики. Одного разу вони запросили мене заспівати у ток-шоу «Джем-сейшн», під час якого народилась пісня «Летів пташок», яку я співала на сліпих прослуховуваннях «Голосу країни». Слова цієї пісні я поставила на свою мелодію. Ми домовились про співпрацю і записати декілька аранжувань.
 
– Це неабиякі досягнення у музичній сфері.
 
– Я довго хвилювалась, чи зможу самостійно чогось досягти. Я не смілива і у мене є багато комплексів: я боюсь сцени, хвилююсь, коли про мене відгукуються негативно.
 
BCUc-VRBy2I
 
– Чому вирішила податись на участь у «Голосі країни»? І з чого все почалось?
 
– Я слідкувала за проектом «Голос країни» віддавна. Багато моїх друзів потрапляли туди, хоча швидко вибували. Тоді я нікому не зізнавалася, що мріяла стояти на сцені «Голосу». Спочатку мене слухали продюсери, а вже потім виступала на сліпих прослуховуваннях. Коли я пішла на кастинг я думала, що не пройду і буду не форматом для такого шоу. Цього року було 5000 бажаючих з усієї країни, серед яких обрали 130. Якщо ти чогось дуже хочеш, то все складається так, щоб твої бажання здійснилися. Мені було приємно, що я пройшла із своєю піснею «Летів пташок». Я спрогнозувала такий хід подій: піду на прослуховування, мене не візьмуть, але люди оцінять і запам’ятають. Та все склалось не так, а – краще. З кожним випуском я думала, що піду, та я залишалася. Тільки одного разу була певна, що зостанусь – та пішла.

 

“Якщо ти чогось дуже хочеш, то все складається так, щоб твої бажання здійснилися»

 
ZEN_6028-Edit

 
 – Ти створила український образ: вишиванка, виконання українських народних пісень. У такий складний для країни час, це ще більше «чіпляє» за душу.
 
Я читала коментарі, про те, що голос України вигнали із проекту «Голос країни», мовляв проект без мого голосу втратив себе. Я дуже хвилювалась, і твердо хотіла бути у вишиванці. Стилісти проекту повинні затвердити образ артиста, тому я нервувала, чи не змінять мій образ. Багато учасників не були згідні із стилістами, коли їхні образи змінювали. А я просто підійшла і вперто попросила залишити мою вишиванку.
 
– Що було найважчим, чи найстрашнішим у проекті?
 
– Найстрашніше було виступати на сліпих прослуховуваннях: трусились руки і підкошувались ноги. Під час виступу у мене зірвався голос, та мені здалось, що глядачі цього не помітили. Але була певна, що судді звернули на це увагу. Побачила, що до мене повернулась Тіна Кароль і наприкінці виступу я заплющила очі і не побачила, що Святослав Вакарчук теж повернувся. Від початку я хотіла потрапити у команду Святослава, це була моя мрія.
 
kiDH5kCC5t8
 
– Як працювалось із Святославом Вакарчуком, музикантом високого рівня?

 
– Коли я познайомилась із Святославом, зрозуміла, що не помилилась у виборі тренера. Він дуже відкрита та щира людина, хороший друг і наставник. Працювати з ним неймовірно цікаво. У роботі Святослав прислуховувався до наших побажань, міг сидіти до останнього задля того, щоб вийшов чудовий результат. Святослав дозволяв учасникам виконувати ті пісні, які ми хотіли.
 
– Що для тебе проект «Голос країни»?
 
– Я пройнялася проектом до останньої нитки. Тут я виросла та поборола багато комплексів. Раніше мені, мабуть, не вистачало похвали, а на проекті у свою адресу чула тільки позитив. Я не сподівалась потрапити у прямі ефіри,тому що було дуже багато сильних учасників. Я дуже вдячна Святославу, що він повірив у мене. Я вже повірила у перемогу, я «мало не сіла у ту маршрутку». Мені дуже хотілось записати пісню та зняти кліп, бо самотужки це зробити дуже важко.
 

«Я дуже вдячна Святославу, що він повірив у мене»

 
– Що ти відчула, коли довелось покинути проект?
 
– Був момент, коли мені самій хотілось піти з проекту, бо було важко. Я навіть просила своїх близьких, щоб уже не голосували за мене. Та це швидко пройшло. Адреналін і насолода, які я отримувала на сцені не порівняти ні з чим. Я ні про що не шкодую, я знайшла більше ніж у мене було. Святослав пообіцяв мені свою допомогу у будь-який час.
 

ZOpFd3H7I54
 
«Я ні про що не шкодую, я знайшла більше ніж у мене було»

 
– Розкажи про свої подальші плани.
 
– Коли відразу після ефіру мене запитали, що робитиму далі, я відповіла: «Хочу на Мальдіви». Тиждень після проекту я відпочиватиму. Репетиції зранку до ночі, виступи – все це виснажує. Прямі ефіри – це страшний стрес.
 

«Прямі ефіри – це страшний стрес»

 
Святослав сказав, щоб я проявила ініціативу, і він мені допоможе. Планую рухатись у тому ж напрямку і записувати пісні. Якщо зараз, після проекту я не буду нічого робити, то про мене всі забудуть. Хочу податись у творчість. Тим паче, у мене є велика найщиріша група підтримки. Я і не сподівалася, що за мене всі так хвилюються. Після останнього мого ефіру, у так званій «кімнаті стресу» я давала коментар і помітила, що оператор почав плакати.
 

– Чи приїдеш із концертом до рідного села, у Печеніжин?

 
Мої односельчани дуже за мене вболівали та переймались, тому я обов’язково буду змушена викроїти свій час і приїхати. Всі кажуть, що пишаються мною і навіть після того, як я покинула проект всі сказали, що я для них переможниця. Тому, мені хочеться віддячити їм, зробити хороший жест.
 

Сніжана САМАНЧУК

vezha.org


31.05.2016 2553 0
Коментарі (0)

22.04.2024
Вікторія Матіїв

Про значення Великодніх свят журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Миколаєм Микосовським, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.

1024
10.04.2024
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає про головні зміни, які пропонує влада новим законопроєктом про мобілізацію.

2416
01.04.2024
Діана Струк

Про функціонування закладу, допомогу військовослужбовцям та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з очільником комунального закладу «Дім воїна» Миколою Крошним.

2059
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

2094
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

6370 57
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

2386 2

Нижня палата Конгресу США затвердила допомогу Україні в  сумі 61 мільярдів доларів. Всього «за» допомогу Україні проголосували 311, «проти» — 112, «утримались» — 8.

260

«Благодатний вогонь» саме за такою назвою ми знаємо церемонію, яка відбувається щорічно у Велику Суботу перед Пасхою у Єрусалимі в Храмі гробу Господнього. Здебільшого про це явище  знаємо через ЗМІ, які щорічно ведуть пряму трансляцію сходження Благодатного вогню з Єрусалимського храму.

1077

Американське видання The Washington Post 7 квітня 2024 р. опублікувало статтю під назвою «Інсайд щодо секретного плану Дональда Трампа щодо припинення українсько-російської війни».

1116

Благодатний Вогонь (грец. Άγιο Φως, дослівно — Святе Світло, англ. Holy fire) — поширена у православ'ї назва вогню у Великодній церемонії виносу запалених свічок із Гробу Господнього (кувуклії) в Єрусалимському Храмі Воскресіння. 

1325
23.04.2024

Розповідаємо про корисні для серця та задоволення способи включити домашній сир у свій раціон.  

201
19.04.2024

Цього року комунальне підприємство «Франківськ Агро» запланувало засіяти на майже 200 гектарах соняшник, гречку та сою.  

539
16.04.2024

В Івано-Франківську традиційно у передвеликодній час проведуть ярмарок «Великодній кошик». Працюватиме він з першого по третє травня на площі Ринок.  

1998
22.04.2024

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

26440
18.04.2024

Під час моління студенти зачитували розважання, які перепліталися зі стражданнями нашого Спасителя – Ісуса Христа під час Хресної дороги та терпіннями, які проходить український народ у часі жорстокої війни.  

496
14.04.2024

Нагадаємо, цьогоріч в Івано-Франківську запланували початок зведення богослужбової каплиці блаженного священномученика Симеона Лукача.  

10399 1
08.04.2024

Є перша заповідь Божа: «Я є Господь Бог твій, нехай не буде у тебе інших богів, крім Мене».  

7939
19.04.2024

Це — історія про дорослішання хлопця Тимофія у 1990-х роках. У центрі сюжету — його стосунки із сім’єю, друзями, коханою та колишнім контррозвідником Феліксом, який служив в Афганістані.  

484
23.04.2024

Рівень довіри до інформації про події війни, яка надходить від владних органів, є невисоким.  

344
19.04.2024

Обороноздатність, безпека, підтримка воїнів, розвиток економіки та євроінтеграційні процеси – ключові питання, які обговорили під час засідання Конгресу місцевих та регіональних влад, що відбувся під головуванням Президента України Володимира Зеленського.  

489
16.04.2024

Так, серед тих, хто довіряє Президенту України, лише 15% підтримали б такі вибори, тоді як серед тих, хто не довіряє — 37%.

569
11.04.2024

Парламент остаточно ухвалив у другому читанні законопроєкт №10449 про мобілізацію і проходження військової служби.  

1512