Про це вона розповіла в інтерв’ю «Галицькому кореспонденту».
Блогерка повідомила, що після розстрілів на Майдані під час Революції Гідності почала збирати інформацію про загиблих з Івано-Франківської області: знайшла контакти їх родичів та друзів, їздила до них й записувала їх спогади на диктофон. Після узгодження з родичами – публікувала матеріали в мережі. Перший пост про Богдана Калиняка вона зробила у Facebook, а потім місцеве інтернет-видання «Вікна» відкрило у себе її блог.
За словами Євгенії Бардяк, вона займалася проектом протягом чотирьох місяців без жодної матеріальний вигоди. Всього у блозі вийшло сім розповідей про загиблих земляків-протестувальників.
Авторка текстів зазначила, що її матеріали часто передруковували – але завжди або зверталися до неї за дозволом, або вказували автора і ставили посилання.
Однак в лютому 2016 року Євгенія Бардяк випадково побачила видання «Книга скорботи пам’яті і шани України. Івано-франківська область. Герої Революції гідності», де було вміщено шість її текстів в повному обсязі. Упорядники книги не зверталися до неї за дозволом, а передрукували тексти блогу без посилань та зазначення авторства. Під одним із матеріалів стояло прізвище поетеси Лесі Рудик.
Блогерка розповіла, що упорядником книги є Івано-Франківський обласний відділ пошуково-видавничого агентства «Книга пам’яті України», який очолює заслужений журналіст України Ганна Данилюк-Шекеряк.
«Я говорила з керівницею цього комунального підприємства Ганною Данилюк-Шекеряк, яка до цього всього ще й входить у раду етики і права обласної організації Спілки журналістів. Звернулася до них, вказавши, що мої роботи використані без підпису. Мені сказали: ну, вибачайте, ми брали їх з інтернету, не додивилися. Заспокоїли, що через рік буде перевидання і вони впишуть моє ім’я», - розповіла пані Бардяк.
Як повідомляє видання «Курс» , пізніше пані Шекеряк розповіла про поспіх у підготовці до друку книжки, редакторську помилку на фінальному етапі аж до «механічного натиснення кнопки видалення».
До членів редколегії видання входять поважні персони області: чиновники ОДА, історики, краєзнавці, журналісти. Один із членів редколегії – заступник голови ОДА Ігор Пасічняк зазначив у коментарі «Курсу», що книгу готували за матеріалами ЗМІ, засідання редколегії регулярно відбувалися, а він бачив уже готову книжку. Він додав, що неприпустимо, щоби книжка, а надто така, що вшановує пам’ять українських героїв, вийшла з порушенням авторських прав. «Проведемо перевірку, з’ясуємо і, якщо цей факт підтвердиться, покараємо винних», – пообіцяв пан Пасічняк.
Інший член редколегії Ігор Дебенко (екс-начальник інформаційного депаратменту ОДА) зазначив, що отримав кінцевий варіант книги на електронну пошту і «гортав» його. Він наголосив, що на зборах редакційної ради з приводу цієї книги акцентувалось на важливості особливої ретельності і акуратності у виконанні й необхідності зустрітися з родичами Небесної Сотні, оскільки готову книгу планували подарувати кожній родині.
Однак родичі загиблих активістів зазначили в коментарях, що до них з приводу книги ніхто не звертався, а в самому виданні є багато фактологічних помилок і перекрученої інформації.
«Ми вважали, що над статтями працює колектив "Книги пам’яті", і полишили це на їхню професійність. Звертали увагу на інше – на збалансованість інформації: про когось у первинному варіанті було більше тексту і фото, про когось – менше…Ні в кого не могла виникнути думка, що статті в книзі – плагіат. Що береться вся повністю стаття з якогось сайту без посилання на автора. З членів редакційної ради на це ніхто не звертав увагу, бо в голову не могло прийти, що ці речі треба перевіряти…», - зазначив пан Дебенко.
Євгенія Бардяк підозрює, що таким чином упорядники вирішили просто відпрацювати кошти. Пані Шекеряк повідомила їй, що вони отримали на книгу тиражем 500 примірників 30 тис. гривень.
«Вона мені усно повідомила, що вони не можуть забрати цей тираж, тому що витратили гроші з бюджету. Коли я почала вивчати цю програму, то побачила, що авторський гонорар стоїть на першому місці. Це означає, що люди, не затративши жодних зусиль, зібравши всі матеріали з інтернету, отримали, швидше за все, ще й гонорар. Згодом ця пані мені зателефонувала і запропонувала зробити вклейку в ці книжки (зауважу, що вони роздавалися на Прикарпатті з 9 листопада 2015 року). Але справа не у тій вклейці з моїм прізвищем, а в тому, що порушено закон про авторське право. Я не хочу, щоб мої тексти були в неякісному виданні. Мої тексти є правдиві, я в них душу вклала – без перебільшення», - зазначає блогер в інтерв’ю «Галицькому кореспонденту».
Євгенія Бардяк написала в Івано-Франківський обласний відділ пошуково-видавничого агентства «Книга пам’яті України» листа з вимогами припинити розповсюдження цієї книги, ліквідувати всі примірники, які були розповсюджені і видалити копії з інтернету, а також принести публічно вибачення в обласному друкованому виданні.
Авторці запропонувала підтримку Харківська правозахисна группа, яка готує позов до суду на відновлення власних авторських прав, якщо її попередні вимоги не буде виконано. «У суді я вимагатиму вилучення видання, де використані мої тексти, публічного вибачення та компенсації моральних збитків», - зазначила пані Бардяк.
У коментарі «Детектору медіа» Євгенія Бардяк розповіла, що окрім її текстів до книги увійшли матеріали, зібрані учнями місцевої школи журналістики, вірші часів Майдану та інтерв’ю з родичами та знайомими загиблих під час протесту франківчан з різних інтернет-видань – здебільшого із коректним вказанням авторства.
Фото: Facebook Євгенії Бардяк