Івано-Франківська влада втілює план Гітлера у творенні історії міста?

Івано-Франківськ незабаром буде відзначати свій ювілей – 350 річницю з дня заснування. Міська та обласна влада намагаються широко відзначити цю подію, в тому числі й на історичному рівні. Виконавчим комітетом міської ради 15.03.2011 р. прийнято рішення «Про оголошення конкурсу на виконання проектних пропозицій символічного знаку на місці першої української церкви в м. Івано-Франківську» у скверику поруч з площею Ринок (біля магазину «Природа»).



Цікаво, що саме на цьому місці ніякої церкви (в тому числі й української) ніколи не було. Тут зажди був єврейський квартал, знесений під час акцій Голокосту фашистськими окупантами в 1942 році. 


 
Євреї не тільки проживали в місті Станіславові (колишня назва Івано-Франківська), але й брали участь у його створенні та розбудові на рівні з трьома іншими національними громадами: українською, польською і вірменською. Місто власне й було розділено на чотири частини, які привілеями засновника Андрея Потоцького були надані саме цим громадам.


 
«У 1668 році остаточно сформувалося розселення різних громад на території фортеці: українці та поляки мешкали у північно-західній частині міста, вірмени – у східній, євреї – у південній» («Золоті сторінки України», видання Меркурі Глоб, 1996 рік, стр. 73.)


 
Отже, в південній частині фортеці, де нинішня влада Івано-Франківська знайшла «першу українську церкву», жили євреї. Більше того, тут досі поруч знаходиться і їх синагога. Вулички, які нині утворює згаданий сквер, називалися «Жидівська нижча та вища». Так їх описує відомий польський історик І. Грибович у книзі «Історія окружного міста Станіславова в Галичині в 1847 році»:


 
«Будинки в самому місті, а передовсім навколо ринку, належать здебільшого жидам – місцевим купцям. Будинки у передмісті належать католикам –торгівцям, міщанам, ремісникам, урядовцям і частково руським священикам».

 


 
Отже, тут, на площі Ринок, стояв звичайний єврейський будинок, що був знищений фашистами в 1942 році.


 
Єврейське населення в першій половині 20 сторіччя складало в місті Івано-Франківську понад 50% відсотків. Змиритися з такою цифрою та історичною спадщиною цього народу ( в місті діяло близько трьох десятків синагог, а ще десятки шкіл, культурних, наукових та спортивних єврейських товариств) фашисти не могли. Більше того, в місті у 1941 році було створено єврейське гетто, де на протязі трьох років гітлерівці розстріляли 120 тисяч євреїв, мешканців міста та області.


 
Німецька влада попри знищення єврейського народу, взялася також і за знищення єврейських кварталів на площі Ринок. Причому будинки знищували разом з населенням: частково спалювали, часто підривали. Гітлерівська влада мала свій план щодо розбудови міста і їм чомусь треба було розширювати міські площі: і перед вокзалом і перед ратушею. До речі, зносити мали також і саму ратушу, але не вистачило часу (мабуть там планувалося спорудження пам’ятника Гітлеру).



"На початку квітня 1942 року капітан Штреге, який був одночасно капітаном оборони міста, вирішив упорядкувати площу перед залізничним двірцем... Наказали зруйнувати всі будинки біля вокзалу... Задумано згідно з проектом на цьому місці закласти сквер... Комендант міста відчувши смак до руйнування, наказав потім зруйнувати цілий блок будинків, який стояв між Ринком. Потім наказав зруйнувати будинок старого кагалу і головну синагогу - найдавнішу та найціннішу пам'ятку архітектури міста. Згодом він хотів зруйнувати ратушу, мав намір висадити її в повітря і навіть одержав дозвіл уже на це від вищої влади... Руйнування будинків йшло досить швидко, але вивезення вантажу через брак підвод стало проблемою. Тому проклали залізницю від Ринку через низку вулиць до багна, куди звалювали вантаж. Працювали цілодобово..." (Ю.Фоєрман, "Щоденник зі Станіславова(1941-1943 рр.) Видання "Лілея- НВ" 2009 р. стр.37-38).


 
Мешканців будинку з площі Ринок перевозили вночі на цвинтар в район нинішнього міського озера, і розстрілювали. Ось як описує ці жаливі дні, один з мешканців єврейського кварталу Ю.Фоєрман в згаданому «Щоденнику зі Станіславова (1941-1943 рр.):


 
«У першій годині почався розстріл. Наказали зібратися групами, зняти верхній одяг, до сорочки, і погнали до могили. Живих примушували стрибати в могилу. Четверо стріляло з кулемета по тих, що лежали в могилі… Кидали до могили вагітних жінок, матерів з дітьми на руках і стріляли по них безперервно… Ті, хто стріляв, змінювалися, пригощаючись у вільний час бутербродами


Відтак почалося полювання на приречених, яке тривало до ночі... Увірвався німецький жандарм з криком, щоб усі вийшли вниз. "Цінні речі беріть з собою, тому що ви будете ними користуватися"... Нас відвели до ратуші, де на сходинках підвалу ми відпочили...О четвертій годині розпочали екзекуцію. Жидів виводили групами на площу. Там усі мали роздягатися наголо і лягати на землю. Відтак у них стріляли... »


 
В 2000 році під час реконструкції площі Ринок громадське об’єднання «Наше Місто» домоглося в міської влади трасування території перед ратушею, де колись були згадані єврейські квартали. Щоправда, сьогодні жодної таблички на місці людської трагедії немає, більше того, там проводяться різного роду гуляння і масові рекламні заходи. Зрештою, про Голокост в Станісловаві (Івано-Франківську) більше можна дізнатися в Музеї Голокосту у Вашингтоні Ді.Сі. (США), де є спеціальна виставка, присвячена жертвам станиславівського гетто. В Івано-Франківську ті страшні події 1941-1944 років чомусь не стали важливими для елементарної згадки. В згаданому скверику біля Ратуші, ГО «Наше Місто» закликало владу встановити пам’ятний знак на згадку про трагічні події єврейської Катастрофи, більше того, був розроблений проект віднови будинку, на першому поверсі якого мав бути музей Голокосту. Однак ця ідея не була реалізована, а порожнє місце біля ратуші вабить до себе не тільки торговців (тут впродовж 20-ти років діяв стихійний ринок продавців сушеної та в’яленої риби). До речі, це місце притягує до себе різні сумнівні пам’ятники. В радянський час тут стояв пам’ятник «пісяючому хлопчику». В останні роки місцеві ентузіасти намагалися встановити тут пам’ятник хрущу, і ще казна чому. І ось нарешті остаточне рішення, яке безумовно призведе до побудови чергової (з сотень існуючих у місті) каплички на згадку першої української церкви.
 
Де ж була перша українська церква в Станіславові – не так вже й тяжко дослідити, оскільки місто Станіславів утворилося три з половиною сторіччя тому, в час, коли все старанно записували й, головне, документували.
 
Так, от найвизначніший і найавторитетніший історик та краєзнавець Івано-Франківська професор Володимир Полєк (засновник і перший голова  громадського об’єднання «Наше Місто») дослідив, де була перша українська церква:

 
«Найбільш ймовірно, що ця дерев’яна церква на час перебування мандрівника Ульріха фон Вердума у Станіславові (1672 рік) була на місці сучасної греко-католицької катедри. Це підтверджується інформацією з 1851 року, коли дописувач із Галича писав, що у 1674 році «молоде братство» подарувало Церкві Введення келих. І тут же він уточнював, що «русини через судьбу неприязно постраждали, где костел по-єзуїтськи нині (тобто у 1851 році В.П.) одданий на церкву, там де була церква Введення.
 
Отже, церква Введення була на місці поєзуїтського костелу, переданого українцям греко-католицького віросповідування під церкву
». (Володимир Полєк, «Майданами та вулицями Івано-Франківська, видання «Львів. Світло й тінь» 1994 рік, стр. 18.).


 
Академік Володимир Грабовецький публікує переклад Копії з привілею 1658 року, виданого українській громаді м. Станіславова на спорудження церкви, організації братства, відкриття могили та читальні, і що зберігається в Івано-Франківському краєзнавчому музеї, де сказано:
 
«Я, Андрій з Потока на Станіславові, Потоцький воєвода і генерал земель, Київський, Галицький, Коломийський, Лежайський староста. До відома кому про те належить знати. Хоч-не-хоч внесене прохання міщанами, які остаються при своїй грецькій вірі, на побудову церкви під тим титулом, якого вони хочуть мати з дозволу отця преподобного Львівського Єпископа. Я виділяю під цю міську церкву площу в тому місці Станіславові по правій руці, яка прямує з міста до порти біля валу в окрузі, який давно є виміряний…
 
Шпиталь належить до цієї церкви, йому убогі місця і площа визначаються за брамою. Діялося в Станіславові дня 14 місяця вересня 1658 року» (Академік В.Грабовецький «Істрія Івано-Франківська
», видання «Нова Зоря», 1999 рік,  стр. 86).
 

Отже, «порта», або «ворота» по-українськи, це відомі Тисменицькі ворота, що й знаходилися неподалік (поблизу палацу Ґартенбергів), тобто майже поруч з нинішньою Катедрою УГКЦ. Тут же й  згаданий «вал в окрузі», тобто ще нині існуючий фрагмент фортечного муру. Й, головне, шпиталь – морфологічний корпус Медінституту.
 

«Потоцький дозволив українській громаді побудувати церкву і заснувати при ній братство, школу і будинок для старих». («Золоті сторінки України» видання Меркурі Глоб, 1996 рік, стр. 73.).


 
В.Грабовецький допускає, що в передмістях Станіславова було три українські церкви. Зрештою, якщо одна з них й знаходилася поруч з вірменським костелом, наприклад в районі нинішнього «білого дому», чи філармонії, то це ще не значить, що пам’ятний знак треба встановлювати у скверику біля ратуші, де був єврейський будинок.


 
Інший відомий дослідник міста Михайло Головатий твердить, що «з давен-давен ділянка ( біля музичного училища по вулиці Січових Стрільців) належала УГКЦ. У 17 столітті тут стяла дерев’яна церква св. Варвари, яка в 1846 році була розібрана. В 1935 році тут була збудована бурса» (М. Головатий «200 вулиць Івано-Франківська» видання Лілея-НВ, 2010 рік, стр. 347).


 
Отже, якщо говорити про найдавнішу українську церкву, то пам’ятний знак на її згадку треба було б поставити саме тут, поруч з музучилищем.


 
Підсумовуючи вище сказане, зауважимо, що НІХТО з істориків, краєзнавців, релігійних діячів не буде заперечувати того історичного факту, що на місці в скверику біля ратуші НІКОЛИ НІЯКОЇ ЦЕРКВИ не було. Це більше ніж очевидно. Якщо так, то для чого тоді міській владі так брутально перекручувати історію? Щоб продовжити традиції Гітлера з винищення історичної пам’яті про єврейське населення міста?


 
Автор цієї статті завжди схильний знаходити причини в більш банальних речах. Якщо французи кажуть «шерше ля фам», то івано-франківці мали б казати в таких випадках - «шерши за будівельником». І в цій справі не обійшлося без забудовника. Це може бути пан Колковський, який проник в ряди партії ВО «Свобода» і став депутатом Івано-Франківської міської ради. Саме він взявся за забудову так званого «будинку Ющенка», де попередня міська влада, втягнувши в аферу сина і першу дружина Ющенка, намагалися побудувати казино поруч з єдиною уцілілою в місті синагогою. Так от, не виключено, що черговий забудовник окинувши своїм «забудовним» оком безхозну високоліквідну територію скверика, взявся проштовхувати  ідею з капличкою. Тільки от в Івано-Франківську забудовник і капличка - це вибухонебезпечна суміш: там, де вчора стояла капличка - нині може появитися дев’ятиповерховий будинок.


 
Сумно, але рішення Івано-Франківської влади вже прийнято, причому без залучення до обговорення не тільки широкого кола експертів, але й навіть представників єврейської громади, які до того місця у скверику мають первинне історичне право.


 
Тепер же останнє слово залишається за духовенством УГКЦ, яке повинно підняти свої історичні архіви і ДОКАЗАТИ документально, що це місце колись належало їм, або ж може просто, по-християнськи, вирішити: чи  встановлювати свої релігійні символи на території, де сторіччями проживав біблійний народ, і де сталася жахлива трагедія сотень невинних людей.
 
 
 

 

Андрій Микитин, «ОстроВ»

 


Злощасний сквер в Івано-Франківську біля ратуші

 

 

Єврейський квартал Станіславова у минулому

 

 

Макет-реконструкція Станіславівської фортеці

 

 

План-реконструкція Станіславівської фортеці з колекції академіка В.Грабовецького

 

 


24.03.2011 Андрій Микитин 3798 13
Коментарі (13)

Андрій 2011.03.24, 09:38
Нешановна базікалка Микитин так не любить теперішньої свободівської влади що вирішив розіграти єврейську карту вкупі з фашистами, правда цей умнік-псевдознавець історії не видумав ніякого велосипеда і нацистів називає фашистами що говорить про його глибину знань. Все він знає де євреї жили і т.д., а що до євреїв Франківська не було? може вернемося ще в глибшу історію, чи може перетворимо наше місто на осередое єврейської культури, а самі усі виїдемо у Микитинці чи Крихівці. Нема кому от цьому рагулю вказати на помилковість тверджень за фашистів і нібито знищення єврейської кулльтури у сучасному Франківську. На місці цього Колковського я б так і зробив, як мінімум ця стаття може бути приводом до судової справи за наклепи та образу гідності. Ніхто не має ніякого первинного права на землі Франківська окрім тих мешканців які там зараз проживають, крапка.
Фелікс 2011.03.24, 10:25
Микитин не розібрався ні в чому, підготував велику статтю на швидку руку, але це ні для чого. "Чув дзвін, та не знає, де він". Якщо говорити про першу українську церкву на терені с. Заболоття - предка Станиславова, то вона знаходилася на місці сучасної жидівської синагоги, а не як пише Микитин коло ратуші. Місце, коло сучасної синагоги, колись називалося Рибною площею - там продавали рибу. У ХІХ ст. після того, як стара церква завалилася, місто площу подарувало жидам (на той час і бургомістр був жидом). А перед тим на місці Рибної площі стояла церква. Навіть, було знайдено її закладний камінь. Так, що треба уважно вчити "матчасть", а не балакати в повітря.
Makc 2011.03.24, 12:51
рибна площа тут виникла тільки в 2002 році коли почали продавати тараньку. Фелікс звичайно тупий, але влада мала б трохи відрізнятися від свяких таких феліксів...
Фелікс 2011.03.24, 13:35
Можна було б Макса не коментувати, але правда є в тому, що місце сучасної синагоги за Австрії в ХІХ столітті таки називалося "Рибна площа". А те що поруч продають "тараньку" це так ситуаційно сталося в часи Незалежності. То ж Максу, як мінімум можна порекомендувати почитати 30 книжок збірки "Моє місто - Станиславів" (що не полінувався зробити Микитин) - а вже потім пуркати в повітря про чиюсь тупість.
H.C. 2011.03.24, 14:12
цікаво що для влади Полєк уже не авторитет??? Здається все зрозуміло написано, де було церква...Введення...навіщо вигадувати щось на свою голову і головне витрачати гроші на черговий непотріб... невже так погано, що там є той скверик... замість прибрати його, посадити квіти за 100-200 гривень потратять черговий мільйон на дурню...
Ігор 2011.03.24, 14:32
Феліксу - раджу вам назвати яку саме книгу і якого саме автора30 книжок збірки "Моє місто - Станиславів" бо там є і чудові й авторитетні автори і є просто графомани, які переписують помилки і видають чуже за своє. До речі багато тих авторів не можеть відрізнити праве від ліве, не розуміють латині та польської мови і перекладають такі речі як порта наприклад фірка і таке інше. Потім це перепишуть чергові псевдоісторики і все. Тепер щодо Заболоття - то воно ніколи не було в районі синагоги, але біля піонерського парку, про це Грабовецький написав цілу книгу... Правда в цій статті є і ви її не заперечити - НІХТО з істориків, краєзнавців, релігійних діячів не буде заперечувати того історичного факту, що на місці в скверику біля ратуші НІКОЛИ НІЯКОЇ ЦЕРКВИ не було. Якщо там церкви не було - навіщо перекручувати історію??? Виросте молоде покоління і будуть вчити що там стояла церква і а перший ліпший графоман напише що то і було Заболоття і так дойде до поверненню місту первинної назви Заболлоттє... До речі найбільше пасує за таких умов.
Скінхед 2011.03.24, 15:24
суть навіть не в тім де стояла церква, а в тім що Микитин дуже вболіває за "богообраний народ", забуваючи про корінне населення міста.
Іван 2011.03.27, 21:13
Академік Грабовецький навіть не зміг ідентифікувати рік надання привілея українській громаді. У 1658 році він ще не був власником цих земель, не був воєводою Київським та й міста Станиславова ще взагалі не було. Насправді привілей був виданий у 1668 році і в ньому чорним по білому вказувалось місце під майбутню церкву - біля порти, або фіртки. Тоді так називали маленькі брами. У Станиславові була одна єдина Вірменська фіртка за сучасним вірменським костелом. До того ж при побудові синагоги викопали закладний камінь української церкви. Стосовно того, що вказана дільниця спокон віку була єврейською то це повна фігня. Спочатку євреї мешкали поблизу арсеналу, але коли поруч добудували палац Потоцьких, іх чемно попросили у 1720-х рока переїхати на нове місце. І вони переїхали. І навіть синагогу звели в тому місці де зараз сквер за медакадемією. Тим часом мала деревяна українська церква достояла до 1815 року і тихо завалилась від відхості. (Венедикт Площанський. Галицько-Руське місто Станиславів з достовірних джерел). Довший час на тому місті була пустка де торгували рибою, від чого місцевість стала називатись Рибною площею.А у 1897 року коли копали котлован під прогресивістську синагогу (яка стоїть і сьогодні)відкопали закладний камінь. Тому якщо і встановлювати таблицю, то на стіні синагоги. А оскільки цього робити не можна, то і обрали сквер, який стоїть найближче. А Андрію Микитину я б порадив трохи вивчати історію свого міста, перш ніж писати розгромні статті.
Семен 2011.03.28, 09:29
Не треба сперечатися по латинськи порта - це і ворота, і фіртка, і калітка і так далі. Тому берете слово "порта" і ліпити вашу церкву де завгодно.... хоч собі під фіртку... чи під свої ворота. Читайте Полєка - може й він помилявся????? А Венедикта Площанського ще треба прочитати в оригіналі і розібратися хто то такий, на яку фіртку орієнтувався, для кого писав і таке інше....
Makc 2011.03.28, 10:46
Івану - якщо слідувати твоїй логіці - то треба поставити пам'ятний знак на місці синагоги у скверику за медакадемією... Правильно? Чи ти антисеміт???
Іван 2011.03.28, 20:47
Полєк був звичайною людиною, а всі люди помиляються. На всіх мапах Станиславова ХVIII століття руська, тобто українська церква, позначена біля вірменського костьолу і, відповідно, біля вірменської фіртки. Церква стояла на місті синагоги, яка стоїть зараз (навпроти Фокстроту). Скверик біля магазину "Природа" є найближчим і найвдалішим місцем для знаку. Проти євреїв нічого не маю, і антисемитом ніколи не був. А в скверику позаду медакадемії стояла інша - стара синагога, зведена у 18 ст., яку знищили нацисти. Спеціально до Семена. Можу скинути скан сторінки оригиналу Площанського, якщо вкажеш свою електронну адресу.
Jozef 2011.03.30, 16:27
Поважаю всіх,особливо науковців,що жваво дискутуют про жидів і синагоги у центральній частині міста.Про то що знищили 120 000 жидів також знаю.Співчуваю людям,їх родичам.Але мушу зізнатись же не люблю жидів іне розумію,якого милого вони забули в Станиславові ( аж 120.000 ).Майже половина міста жидів.А як би в Єрусалимі 47% були українцями?
Іван 2011.03.30, 18:37
Насправді саме станиславівських євреїв (гебреїв, юдеїв, жидів і т.д) було близько 30 тисяч. Решта з області і навіть з Угорщини. А жили вони тут з моменту заснування міста, адже Андрій Потоцький їх гостинно сюди запросив.
26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

555
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1733 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1085 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

521
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6866 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11320 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

297

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1028

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1084

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1074
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

233
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1043
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

808
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

661
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

629
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2905
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4404
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18401
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

251
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

322
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

631
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

732