Влада своїми недолугими діями створила дуже добру промоцію роману Василя Шкляра


Я для себе відкрив Холодний Яр в 90-х роках, коли вже покійний тепер Роман Федорів видав у видавництві «Червона калина» книгу Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр». Тоді, в 2004-му році, про цю книгу мало хто чув, окрім, можливо, вчителів та істориків. Я разів три-чотири цю книгу перечитував. В 2004-му році перед Помаранчевою революцією я поїхав на передвиборчу агітацію в Черкаську область, якраз в саме ці «холодноярівські райони». І ще тоді я людям на Черкащині говорив про те, що я захоплююся їхньою історією, їхнім духом...

 

Книгу Василя Шкляра «Залишинець. Чорний ворон» я прочитав «запоєм» за одну ніч. І хоча сьогодні я в ній для себе нічого нового не відкрив, Василь Шкляр зробив велику справу – отой дух, який поклав в основу своєї книжки, він зводиться до одного сенсу: «Ми газди цієї землі. Чи на Прикарпатті, чи в Холодному Яру. Ми діти цієї землі. І будь-який зайда, який прийде на нашу землю і захоче з позиції сили щось нам диктувати чи відібрати в нас цю землю – дістане відсіч,  в період війни силовими засобами, а сьогодні – поясненнями, бесідами, спротивом, - всіма цивілізованими законними шляхами».

 

Василь Шкляр в своїх коментарях сказав, що зараз центр національного спротиву переміщається з Західної до Центральної України. Я з таким твердженням цілком згідний. Я в 2004-му році також відкривав для себе Полтавщину. Але Полтавщину зі сторони Києва: Решетилівка, Машівка, Кобеляки… Там зараз дух – як на початку 90-х на Галичині. Я абсолютно переконаний, що в Центральній Україні дух українства посилюється. До речі, не в останню чергу через українофобські, україноненависницькі дії теперішньої влади. Там живе справжня українська інтелігенція. Українство живе в них. Воно (українство) в розповідях дідуся і бабусі, в Голодоморі…

 

І зараз цей дух українства пробуджується саме там, в Центральній Україні. Попри тих три страшних періоди, які пережили там люди в минулому столітті: в 20-ті роки – Громадянська війна, потім, в 30-ті, добили Голодомором, а потім танками в 41-44-му по два рази пройшлися. А Харків аж чотири рази переходив з рук  в руки: від «совєтів» до німців… Команда в совєтів в 41-му – все підривати при відступі, в 44-му те саме від німців… Український дух там свідомо нищився. Він залишився в поодиноких таких бабусь та дідусів. Але все відроджується. Україна постане там. І слава Богу, що є такий Василь Шкляр, який робить велику справу.

 

Влада своїми діями створила дуже добру промоцію роману Василя Шкляра. Але і суспільство повинно заставити владу, скажімо, створити на основі роману фільм. Це повинен бути народний фільм. Матеріалу тут є на шедевр світового рівня.


Кількість переглядів - 733629.03.2011 13:44

Система Orphus Коментарі (12)
Батяр | 09.04.2011 00:20-- ООО!! Народні депутати читають. Приємна несподіванка. Певно таких небагато. --

Може він ще й писти вміє?
до Ромка | 06.04.2011 14:24 (українство)...в Голодоморі-нісенітниця

Харків аж чотири рази переходив з рук в руки: від «совєтів» до німців… Український дух там свідомо нищився -
- повна маячня. Гітлеру і Сталіну не було , що робити як топтатися туди-сюди по харківській землі щоб насолити українцям. На стороні совітів воювали сотні тисяч українців.
Jozef | 30.03.2011 16:07На кого працюєш, адміністратор. Ткач платить? пупс | 30.03.2011 13:39А зустріч з Шклярем , все ж таки, треба було зробити пізніше. Багато людей не зможуть відлучитись з роботи... Прес-служб | 30.03.2011 11:21Роман Ткач, Тарас Стецьків та інші народні депутати ініціювали збір коштів на народну премію Василю Шкляру. Ці кошти будуть використані і на виробництво фільму в тому числі. За перший тиждень було зібрано 31 тис. грн. Реквізити: Одержувач Шкляр В.М., ідент. код 1878817350, ПриватБанк р/р 26202601729257 МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570
Пане Василю, долучайтесь!
Василь І. | 29.03.2011 23:03Знання в книзі Шкляра викладено на підставі історичних даних. Письменник багато працював з архівами. Про це Р. Ткач не знає. І не може знати. Адже, судячи по тому, що він називає 20-і роки Громадянською війною можна зробити висновок такий: Р.Ткач знає історію на тому рівні коли навчався на молодших курсах інституту нафти і газу (початок 80-х років). В Україні не було Громадянської війни. 20-і роки - окупація УНР (суб"єкта міжнародного права).
Тож кожен, хто справді прочитав цю книгу, обов"язково відкрив для себе щось нове в історичному аспекті передусім.
Р.Ткач ставить завдання суспільству заставити нову владу створити фільм. А сам ? "Слабо" ? Куди звернувся для виділення коштів ? Немає відповіді. Не правильна пропозиція. Не ставте людям таких завдань, Романе.
Підтримаю Р.Ткача тоді коли він утворить фонд для фінансування виробництва цього фільму. За народні кошти. Я теж внесу посильну суму. Зробіть це, Романе.
Світлана С | 29.03.2011 17:40Щира подяка моїм невідомим прихильникам :-), та мушу визнати, що моєї заслуги в тому немає, бо читав Роман Ткач багато задовго до того часу, коли я стала з ним працювати. кася | 29.03.2011 17:12То заслуга Свєти Сіщук, що народний депутат читає та й ще пише...респект Ivan | 29.03.2011 17:06nebahato takyh jak Tkach Оленка | 29.03.2011 16:57Справді, виявляється, є ще й "читаючі" депутати, а не тільки "говорящі"... А от цікаво, хто ще з очильників міста чи області читав хоча б того самого Шкляра, чи Ліну Костенко, чи Забужко? ВВ | 29.03.2011 15:28Добре, Романе. Пиши, цікаво. Леся | 29.03.2011 14:53ООО!! Народні депутати читають. Приємна несподіванка. Певно
таких небагато.

Додати коментар

Ім'я:

E-mail: (не обов'язково)

Текст повідомлення:



Останнє в блогах