БЛУДНІ КНИЖКИ


Сьогодні мені повернули з десяток позичених книг. Це було дуже трепетне і хвилююче повернення. І може комусь смішно, і мені смішно, але так було. Я почав виймати з пакета по одній, пригадувати їхні історії, де котру купував і за яких обставин… Це було, як повернення блудних дітей до батька. І, по суті, кожна книжка – блудна, бо якщо вона не блудна, то – погана. Або скупий власник.

 

Мої книжки змінилися, як міняються діти, коли їх довго не бачиш. Хоча дітей поки не маю. Кажуть, твори – то діти автора. Воно то так, але текст – річ, до певної міри, абстрактна, хоча і складається з конкретних слів. Але інша справа – конкретна книжка. І вона у твоїх руках…

 

Чомусь не можу читати з монітору. Багато-хто не може. І це є цілком природно. Як би це не звучало, але поки є людина, доти буде і книжка.

 

А мої книжки змінилися. Декотрі постарішали. Але значить вони видані не марно. Їх хтось читав. І багато разів. Може навіть перечитував. На декотрих обкладинках помічаються відбитки пальців, масні плямки (значить книжка настільки цікава, що й за трапезою її не випускали з рук), волосинки між сторінок, позначки… О, та це ж цілі історії!

 

Книжки дійсно мають життя. Мають коханців серед людей, які з ними сплять, які на них дивляться захопленими поглядами і спрагло зчитують кожну літеру.

 

Деколи мрію бути книжкою, щоб ти мене позичала, торкалася пальцями, перегортала сторінки, як волосся…

 

Колись думав, що книжка – то святе, і ставився дуже бережно. Так-то воно так, але книжку не можна тримати лише на полиці. Вона має подорожувати разом із власником. Бувати у всяких місцях… Книжка – як частина тіла.

 

Страшенно радію, коли хтось просить позичити книгу. Адже це так гарно. Адже читання одних і тих же книг великою мірою зближує людей. Вони торкаються сторінок, як одне одного. Одні і ті ж літери, слова, ритми… І не важливо, хто автор, і не важлива тематика…

 

Читати одну книжку – це як їсти з однієї тарілки, спати в одному ліжку…

 

Найкращі книжки – блудні.

Вони повернулися до мене.

Сподіваюся, не надовго.


Кількість переглядів - 562909.03.2011 11:31

Система Orphus Коментарі (2)
taurus | 10.03.2011 11:36Василь помилився у назві своєї рефлексії в одній єдиній літері. Треба було написати не "блудні" а "брудні". І тоді б усе стало на своє місце. Хлопці з гір люблять книжки, бо то така традиція. Коли вони пасли на полонинах вівці в минулих віках, то постійно там читали "Овечу камасутру". Дуже помагала при вівцях. Андрій | 10.03.2011 01:42Васьо, ти там не додивився. Там ще такі цікаві плямки є... Ну, ти вибачай, всі рушники були у пральні, а тра було щось то робити. Не сердся, старий.

Додати коментар

Ім'я:

E-mail: (не обов'язково)

Текст повідомлення:



Останнє в блогах