Втрачені ілюзії (або По кому б"є дзвін)


 

        Не дивно, що черговий уже 2017 року бюджет держави, засекречений для народу, його не читали, голосуючи,  більшість народних депутатів. Він їм не потрібний, зважаючи на "свій" електронний, який вони бояться втратити. Основне залишитись і для цього не допустити позачергових виборів ( тут солідарність практично повна). У багатьох, крім того, страх відповідальності, хоч "попєрєдніки" цього уникли.

        До речі, оскільки людина постійно штучно не може бути актором,  є  пропозиція до засобів масової інформації, щоб у процесі трансляції засідань Верховної Ради показувати тільки зал ( голос ми і так чуємо), щоб було видно єство (хоч окремих не хочеться бачити) і, таким чином, формувався висновок щодо обраних.

        Небезпека або втрата наших ілюзій на процвітаючу національну (із такими ресурсами) державу для нас не в тому, а для основних гілок влади,  щоб себе зберегти на невизначений період, можливий варіант введення воєнного стану і можливість диктувати беззаперечно суспільству будь-які амбіції (частково ми це зараз бачимо без воєнного стану). Хоч варто подумати, що краще:  чи  зберегти себе, чи вводити воєнний стан, адже його проблема у іншому. Такий крок, не зроблений своєчасно у 2014 році запізнілий, тепер це може розв"язати руки Кремлю до відкритої війни із катастрофічними наслідками.

        Інші наслідки - обмеження прав і свобод громадян, вилучення майна та коштів, зниження соціальних стандартів, не кажучи про нав"язливу  "спецконфіскацію" активів у громадян без суду і слідства, під видом просторових цінностей Януковича або просто рекету, що стане закономірністю, зважаючи на менталітет окремих осіб. Подібне не раз повторювалось у історії.

        Прикладом цього можуть бути зараз (без воєнного стану) факти захоплення  державних і приватних  суб"єктів підприємництва, землі, врожаю, коштів в установах банків або їх не повернення ("ізбранними"),  заставного майна, житла і, окремо,  навіть при заборгованості за енергоносії тощо, в умовах так званих "ринкових" тарифів, що більше як у три рази перевищують собівартість українського газу (і не тільки газу).

        Процес обіцяють продовжувати далі. Однією із формальних мотивацій буде ріст мінімальної зарплати і умовно дорожче вугілля, внаслідок об"єктивного блокування добровольцями цинічної контрабанди з окупованими територіями. При цьому, знову скромно замовчуються необгрунтовано завищені тарифи, що позволяють без їх зміни купувати дорожче вугілля за світовими цінами. Не треба нас лякати, якщо шкода втратити золоте дно. Треба сказати простіше, знаючи, що третій рік війна і все може бути,  де стратегія  обох Урядів, особливо теперішнього, чому немає альтернативи? Висновок ?!!!

        Здавалось би, позитивний напрям, підвищення мінімальної заробітної плати і уже "наслідки". Згортання малого і середнього бізнесу, що тримав гарантовано на своїх плечах місцеві бюджети і життєдіяльність простих громадян, сплачуючи податки і збори та відрахування у державні цільові фонди, вимушене вивільнення працюючих і не тільки з бізнесу, а також бюджетних установ де, крім того, створились  диспропорції у співвідношенні  оплати праці різних за кваліфікаціями працівників. Результатом є також ріст бюджетних видатків для громадян, які реєструються на біржах або взагалі відсутність доходів у тих, хто по різних причинах не може там зареєструватись.

        В одній із моїх статей  ("Віднесені вітром")  та коментарі до неї  була мова про заінтересованість держави у підвищенні цін на підакцизну продукцію, навіть при спаді виробництва товарів, робіт і послуг, девальвації національної валюти  (зокрема із-за свідомих дій, власне держави).

        Нібито нонсенс. При нульовому або від"ємному рості ВВП (виробництва) систематичне виконання чи перевиконання державного бюджету? Причина проста і одним із основних факторів є податок на додану вартість (при наявності заборгованості до його повернення за винятком "окремих", не кажучи про відкати), що механічно додається до ціни реалізації, торгової надбавки тощо. Тобто,  чим вище названі параметри, тим більша сума податку до бюджету. Ви дивуєтесь, що держава не хоче, посилаючись на ринкові норми, втручатись у ціни в умовах такої жорсткої кризи і зубожіння населення. Вона і сама приймає участь у цих процесах, збільшуючи тарифи на енергоносії, сворюючи додаткові платні механізми, нібито для розвитку підприємництва (ліцензії, дозволи, всілякі погодження), підвищуючи, таким чином, собівартість і забезпечуючи відповідний ріст платежів до бюджету.

        Інший фактор навантаження на суспільство.  Пам"ятаєте, скільки було ажіотажу у Верховній Раді, коли приймали рішення про ренту (плату за природні ресурси) у системі нафтогазвидобування  під видом інвестиційної діяльності (дійшли до 70 відсотків) - світовий рекорд. Тоді я писав, що рента - чистий дохід державного бюджету і включена у тариф.  Але таємне, як правило, стає явним. Недавнє рішення Верховної Ради про розщеплення ренти і її часткове спрямування до місцевих бюджетів, де проводиться видобування, підтвердило цю істину, про що не хотіли говорити ідеологи реформ. Правда, при цьому ніхто не згадав, ренту у тарифах платить уся Україна і її надра належать не тільки органам місцевого самоврядування, що дістануть ці платежі. Об"єктивно було б поділитись із усіма і похвалитись збільшенням доходів при децентралізації.

        Ще одне болюче для людей питання. Крім окремих осіб, які наживаються на рості іноземної валюти і падінні національної, своє дістає (не втрачає) держава. Навіть при зменшенні експорту і валютної виручки, бюджет, що формується у гривнях втрат не зазнає. Висновок робіть самі - це за Ваш рахунок.

        Прикро, що у такій ситуації блокується заінтересовано, легальні із легальною зарплатою види доходів, як наприклад, видобування на поліській території, перетвореній у місячний пейзаж, без рекультивації, бурштину (янтарю) на відміну від Білорусії чи Польщі. У чому причина, що Верховна Рада не хоче приймати відповідний Закон, корисний для людей, держави і природи, хто за цим стоїть, чиї приватні інтереси? Це саме стосується лісу, що правда має бути проданий за 600 млн. євро, як і у перспективі земля. Окрема тема, що її замовчують, де без проблемможна навести порядок і одержати законні легальні доходи, не підвищуючи у подальшому ціни через хабарі - Митниця. Може досить грабувати суспільство?!

        Не можна не сказати про не менш болюче питання для громадян, також ув"язане  із високими тарифами та податками - ціни на продукти харчування. Недавно у Верховній Раді  Уряд хвалився (нібито його заслуга) про значний ріст об"ємів сільськогосподарської продукції у минулому році. Враховуючи, об"єктивно, збільшення затрат виробництва, у тому числі і за участю держави,  чому кілограм гречки, об"єми врожаю якої збільшились на 37,7 відсотка, коштує  в середньому  30-35 грн. Навіть при нашому ворогу Азарову, максимальна ціна кілограма гречки була 24 грн. і для її зниження та забезпечення населення завозилась із Китаю. В  чому  справа?

        І останнє. Маючи національні погляди, думаю, чи варто тепер піднімати питання мови, коли в окопах говорять на різних мовах, захищаючи Батьківщину,  а у парламенті, де на цьому роблять акцент, виявляється нібито не знають членів правлячої коаліції,  якщо вона існує (чергове фарисейство), на нижчому рівні інші, з почестями вважають себе губернаторами - так називаються посади на території воюючої з нами орди. Колись у народі на подібне казали - встид і ганьба. Так по кому б"є дзвін?!

 


Кількість переглядів - 268915.02.2017 08:06

Система Orphus Коментарі (1)
Ольга | 09.03.2017 16:27Прочитала вашу статтю Втрачені ілюзії Або по кому б"є дзвін, в якій
ВИ підняли дуже наболілі для простих українців питання: В чому
справа?!! ,По кому б"є дзвін?!!, Висновок ?!!Дуже хотілось би ,щоб
якомога більше людей прочитали її і дали собі відповідь.

Додати коментар

Ім'я:

E-mail: (не обов'язково)

Текст повідомлення:



Останнє в блогах