МІЖ ЖИТТЯМ І ГРОЮ - ВІЙНА


Я живу на території, тимчасово окупованій брехнею, блюзнірством, підступом, зрадою, підлістю, заздрістю, корисливістю, святотатством. І це не весь перелік окупантів, які навколо засіли у «дешевих» і зрадливих душах людей, які забули про все святе.

Добро, щирість, відданість, безкорисливість, доброзичливість сьогодні відступають на всіх фронтах і майже переможені. Після епохи Богів і Героїв наступили темні часи, які ведуть до повної окупації недобрих емоцій і переживань.

Як це сталося? Що не так у цьому світі? Звідки прийшли і перемагають ті, які ще вчора не мали жодного шансу?

Насправді окупація відбувалася повільно і непомітно. Поступово змінювалися цінності. Відбувалася заміна елементарних моральних понять. Люди почали ходити до церкви не як до Храму Божого, а за мотивацією творити нове зло, отримавши відносне пробачення за вже створене.

Люди одягли маски щирості, доброчесності, приховавши свою зраджену моральним цінностям сутність. Вони почали щиро казати: «Ми не турки» і як останні яничари, з насолодою і радістю вставляють тобі ятаган у спину, щоб напитися, насолодитися твоїм безчестям, щоб поглумитися над твоєю душею.

Життя перетворилося у страшну гру, де немає правил, де зло вже не зло, а добро понівечене зникло із простору нами баченого. Настали часи, коли доброго і щирого чоловіка видають за дурня зі словами: «Він не вміє жити!». А що таке «вміти жити»? Піти до важкохворого колеги у лікарню і сказати: «Помирай, бо я хочу зайняти твоє місце». Як після цього люди можуть жити? Ходити до церкви і усім усміхатися вважаючи, що цього ніхто не знає. Але про це знає Бог!

Дуже хочу вірити, що все ж таки живу на тимчасово окупованій території. Що вже найближчим часом відсіч отримають ті хто живуть не за  заповідями Божими. Що маски будуть зірвані і ми побачимо справжнє втілення відступників, блюзнірів, вандалів та інших виродків породжених часом страшної гри, яка почала змінювати життя навколо.

Кричу і б’ю у дзвінне тому, що найчесніший і праведний. Ні! Волаю тому, що відчуваю, як до моєї душі підступає жорстка гра, яка хоче змусити мене бути зовсім іншим. Яка хоче змусити мене жити за не моїми правилами. Спонукають бути підступним, таким як ворог. Але, якщо я стану таким, як ворог, чим я буду відрізнятися від нього? Перемога зла над злом всеодно є перемогою зла. А добро у цьому випадку не має жодних шансів…

Як жити? Як мислити? Це ситуація коли не можна миритися і війна не кращий вибір.

Я живу на тимчасово окупованій території і не знаю, як довго мені на ній ще жити…  


Кількість переглядів - 520212.02.2017 12:34

Система Orphus Коментарі (2)
п.Л. | 10.03.2017 10:20Творіть ХРАМ там ,де Ви мислите , живете ,працюєте, І тоді не буде
місця для тичасово окупованлі території.
НИК | 12.02.2017 17:07Хочу лайкнути, а нема де. Фіртка -виправте, бо відки чоловік буде знати шо він не оден такий і вихід ё! Бо і Богови се давно не подобаєсі, і помста вже почаласі

Додати коментар

Ім'я:

E-mail: (не обов'язково)

Текст повідомлення:



Останнє в блогах