ОСЬ — ТВОЇ КРИЛА!


 

 

Йосиф і Марія, щойно після пологів, з Дитятком вирушають у холодну глупоту ночі в сторону пустелі.

Вони мають пройти своїми ногами по цій непривітній, кам’янистій землі до чужого царства, до піщаної землі, сотні кілометрів.

І не мають спокою ті душі, які понад усе полюбили Бога наскільки, що Він прийшов до них.

Вітер з незнайомої землі кида пісок в обличчя.

Марія прикрива маленьке личко Всемогутнього Творця, що тихо сопе, відчуваючи тепло Материнського тіла.

Свята Родина з Богом втіка в Єгипет.

Господи, для чого Тих, хто із дітей землі Тебе найбільше полюбив, Ти висилаєш в ніч, не давши Породіллі часу на втішання Сином?

Так, Боже, починається Твоя дорога по цій пустелі до нашого спасіння і щастя.

Дві постаті ідуть в ночі під подив усіх ангелів цілого Неба, що схилились над ними у страсі, нерозумінні і тремтінні.

Йосиф підтримує Марію.

Вони ідуть в Єгипет, не знаючи, що тою дорогою через дванадцять літ повернуться до Святого Міста і прийдуть на Череп-гору, де зависне в муках їхній Син.

Люди, що понад усе полюбили Бога, так що Він прийшов до них…

Їхня радість засвітиться звісткою жінок-мироносиць, Її, Марії, щастя розпочнеться лиш тоді, коли Вона побачить вперше усмішку свого Сина, Воскреслого Ісуса Христа.

А де Твоє щастя?

А Твоє справжнє щастя розпочинається по ту сторону Твоєї голготи…

Візьми свій хрест і перейди цю гору…

За нею Твоє щастя чекає Тебе!

Ти знаєш —- Людина має Крила*,

І Ти знаєш, що теж маєш Крила!

Вони не з пуху-пір’я, оті крила, а з віри, любови, надії і терпіння.

То хрест Твій є Твої Крила…

Розкрий свої Крила!

Лети на своїх Крилах!!!

Бо Ти крила маєш, а крила маєш…

 

о. Володимир Вінтонів ( * — за основу вірша взятий вірш Ліни Костенко “Крила”)

 

 

 

 


Кількість переглядів - 278807.01.2017 13:56

Система Orphus Коментарі (0)

Додати коментар

Ім'я:

E-mail: (не обов'язково)

Текст повідомлення:



Останнє в блогах